М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Напишите стих на украинском языке поучительный и смешной

👇
Ответ:
voborocha
voborocha
11.02.2022
Дзвонить батьку син підвечір.
 Бідний, ледь не плаче:
- Знов по пальцю молотком
 ударив я добряче. 
4,6(9 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Даша145186
Даша145186
11.02.2022

Відповідь:

Пояснення:Полонені німці зводили цей квартал з любов’ю і розпачем. Спочатку еони тільки боялися, брутальна лайка зависала на вустах, коли охоронець чіплявся поглядом і байдуже погиркував: “Шнель, бидлото, шнель!” Вони не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити, але тільки-но звівся фундамент, як щось трапилося з кожною цеглиною: цеглини лагідно лягали в руки, не обривали

м’язи і не дряпали шкіру, немовби розмовляли з полоненими про те, що цей будинок міг би бути їхнім, стояти на околиці Лейпцига.

Коли протала земля, Фрідріх скопав маленьку грядочку, обгородив її камінням і посіяв нагідки. Де він узяв те насіння, невідомо, але ми, діти, добре пам’ятаємо, як він клав між грудочками зернини, як потім притоптував їх і, повернувшись до нас, усміхався: “Гут… кіндер… гут”. А коли німців повели в барак, ми розвоювали ту землицю, розкидали каміння, зробили з паличок хрест, зв’язали його травою і поставили на грядці. Уранці, коли їх вивели на роботу, ми ще спали, але навіть крізь

сон я чула, як скреготіли в розчині лопати, як стукали дужками відра, як надсадно бухикав Фрідріх і гиркав охоронець.

Місто давно не сердилося на німців, удови жаліли їх і роздивлялися картки їхніх дружин і дітей, часом приносили щось з одягу – старий піджак або картуз, та ще варену картоплю, на що ті всміхалися, дякували, називаючи вдів “фрау”.

– Шнель! Шнель!

У Фрідріха теж була фотокартка двох дівчаток у білих сукенках і білих черевичках, він не раз нам тикав ту дивовижу, чи забувши, що ми вже бачили, а чи хотів похизуватися, які в нього чепурні діти. І ми у відповідь цілу весну і ціле літо топтали і розкидали його грядку, його маленьку державку в нашому злиденному місті. Він до того бридко кашляв, до того був худий, гнилозубий і брудний, що ми не могли його не дражнити. Ми любили ціляти в нього грудками, любили, коли він саджав нас на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок.

Під осінь німець уже не садив грядку, ходив, хитаючись, і харкав кров’ю. Охоронець замість “шнеляти” простягав йому цигарку і дозволяв лежати під стіною.

Фрідріх робив тільки прикраси зі шматочків цегли – сонця і квіти, він чіпляв їх понад вікнами другого поверху так. що самотні жінки подовгу стояли, роздивлялися і навіть сплакували.

Одного ранку його знайшли під стіною барака, де він стояв спиною до людей, понуривши голову.

– Бидлото, тобі що – немає нужника? – гиркнув охоронець і тут же осікся: від шиї до коробки сіріла мотузка.

Коли зняли його і взяли на руки, то здивувалися, що немає в ньому тіла. Його поховали за містом, укинувши в яму і навіть не насипавши горба.

Осінь видалася теплою, в кінці листопада ми перейшли в новий дім. Якось посеред грудня я сиділа на вікні і раптом побачила квітку. Пролітав перший сніжок, а вона цвіла собі під вікном.

Була велика і кошлата, не квітка, а півсоняха. Я одяглася, вискочила на подвір’я, простягла руку, щоб зірвати, і відсіпнула. Поруч з нагідкою стояв зроблений з паличок і зв’язаний нами хрест…

Минуло півстоліття. За цей час у будинку не тріснула жодна стіна, не струхла і не всохла підлога. Якось син вирішив повісити на стіні поличку. Стіна не піддавалася дрилю, а потім дриль шурхнув у якийсь отвір. Коли вибили цеглину, вийняли з отвору рукавицю. У рукавиці лежала фотокартка двох дівчаток у білих сукенках. Дриль пошкодив їм черевички, але дівчатка дивилися на нас, мов живі, і запитували:

– Ви не знаєте, де наш тато?..

БУДЬ УВАЖНИМ ДО СЛОВА

Гер – нім. пан; шанобливе звертання в нім. мові до чоловіка.

Шнель – нім. швидко.

Гут – нім. добре.

Кі́ндер – нім. дитина.

Фра́у – нім. жінка.

Нужни́к – убиральня.

4,4(72 оценок)
Ответ:
ros25
ros25
11.02.2022

Відповідь:

Якщо не кинуть в бан:

1. Який навчальний предмет Софійка любила, а який ненавиділа? - Бо Софійку не викликали. Ні з ненависної математики, ні з улюбленої літератури.

2. Що подарував наречений Сніжани Софійчиній родині? - мамі вручив розкішні героери, Софійці – набір шоколадок. Не забув і Ростика: поклав йому до колисочки десяти доларовий папірець) У  цитаті квіти вказані саме героери, але думаю, що це помилка і  квіти були гербери

3. Яка була мрія в Софійки? - Її мрія – аби під ноги кидали букети… лілей, білих садових лілей, яких найбільше любила з дитинства

4. Чим кидалися хлопці в Ірку? - він ось кидає по Ірчиних ногах соснові шишки (пацани наввипередки починають і собі кидати)

5. Як Софійка називала Вадима? - Вадим – дим! Дим – Вадим!

6. Яка кличка в корови? - Квітка

7. Ким поповнилася родина Сніжани? - може у запитанні мають на увазі, що Сніжани таки вийшла заміж за художника Сергія Кавуна ?  Хоча є варіант відповіді кішкою Чорнобілкою - але її додому принесла Софійка і це її родина поповнилася домашньою улюбленицею, а не тітоньки Сніжани.  Вирішуйте самі.

8. Що потрібно було зробити Софійці, аби потрапити в минуле й навпаки? - забратися до шафи і сказати чарівне слова "коралі", а щоб повернутися  повторити це чарівне слово, але навпаки "іларок"

9. Ким влаштувався працювати Сашко? - кур"єром на невеличку фірму

10.Яке прізвище мала отримати Сніжана після одруження з Андрієм?  - А хто такий Андрій ???  Прізвище першого нареченого  Валентина - Білий, а нареченого, за якого вона такий вийшла заміж, Сергій Кавун.

11.Від чого загинули Катерина, її чоловік, свекор і свекруха? -  вони загинули під час грози від блискавки хоча є варіанти відповіді від пожежі.  У творі це звучить так: "Сліпуче сяйво блискавки впало на суху шовковицю за вікном, шугонуло об віконну раму й пронизало всю кімнату!..  Софійка пам'ятає лишень суцільну пітьму і їдучий дим. Аж згодом: побачила пасма вогню, потім – Катерину й Семена, які нерухомо лежали на підлозі, а трохи віддалік – непорушних свекра й свекруху". Мені здається, що просто від пожежі так раптово і на одному місці, не під час сну, ніхто не гине. Обирайте самі. Можете обговорити з учителем.  

12.Яке дерево спиляли Сашко з Софійкою, щоб зняти прокляття? - стару засохлу шовковицю

13.Скільки книжок із серії про Русалоньку написала Марина Павленко? - 5 «Русалонька із 7-В або прокляття роду Кулаківських» ,  «Русалонька із 7-В та загублений у часі»  «Русалонька із 7-В проти Русалоньки з Білокрилівського лісу»   «Русалонька із 7-В в тенетах лабіринту»   «Русалонька із 7-В плюс дуже морська історія»  

14.Де тітка Сніжана познайомилась із Валентином? - на її роботі в трамвопункті, адже Сніжана - лікар-травматолог (є варіант - у лікарні, але по тексту це таки був травмопункт)  

15. Як звали Сашкових сестер? - Віра, Надія,Любов ( але у першій  книзі про прокляття роду Кулаківських згадки про це немає, лише те, що вони були трійнятами)

16.Яку страву велів приготувати старець на обід за здоров’я Катерини? - борщ

17.Яке улюблене заняття Софійчиного дідуся? - риболовля. Його жінка казала, що він як Телесик

18.Як звали хлопця, що подобався Софійці? - Вадим

19. Яка старовинна річ у повісті іноді перетворювалась на машину часу? - шафа

20.Що вплинуло на вибір імені для тітки Сніжани? - дідусь Софійки сказав, що назве дитину іменем того, хто перший зайде у двір. Але нікого не було, зате після обіду раптом пішов сильний  сніг. Тому дівчинку назвали Сніжана.  

21. Як Вадим називав Сашка? - бомжик

22.Про кого були книжки, які подарувала тітка Сніжана Софійці? - Про Гаррі Поттера

23.Хто був двірником-дворянином у повісті? - старший син Міщенка - Михайло Міщенко

24.Що потрібно було Софійці для того, щоб зняти прокляття з роду Кулаківських? - фотографії, з до яких шафа переносила дівчинку в минуле, де потрібно було знайти мить, коли можна спинити інший злочин і відвернути невідворотнє

25.Ім’я головної героїні твору. - Софія

26.Як звали тітку Русалоньки?  - Сніжана Ягода

27.Кличка кота баби Валі. - Фантик

28.Мрія головної героїні. - колись вона мріяла про комп"ютер, потім, щоб Вадим звернув на неї увагу, і щоб під її ноги кидали букети білих лілій.  

29. Улюблений навчальний предмет Софійки- література

30.Ім’я брата головної героїні повісті - Ростик

31.Кличка кошеняти, яке подарував Софійці Сашко - Чорнобілка

32.Прізвище Ірки – однокласниці Софійки. - Завадчук

33.Ім’я першого нареченого Сніжани - Валентин

34.Улюблені квіти Софійки - Лілеї

35.Місто, в якому мешкають головні герої твору - Вишнопіль

36.Прізвисько художника - Пустельник

37.Поетичні рядки якого поета згадуються в повісті? - Тичина "Та нехай собі, як знають, божеволіють, конають!.. божеволіють, конають: нам – своє робить…"

38.В якому місті живе дочка Валентина? - у Києві

39.Що обов’язково повинні одягати під вінець жінки із Софійчиної родини? - Коралі

Пояснення:

4,4(54 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ