М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Митькозавр з юркивки образ митька і сергія

👇
Ответ:
хорёк05
хорёк05
05.09.2022
Образи Митька і Сергійка – героїв повісті «Митькозаври з Юрківки»Нерозлучні друзі Митько і Сергійко. Хлопчики не дуже успішно закінчилип’ятий клас і перейшли в шостий. На літні канікули вони отримали завданнязібрати гербарій, але й не збиралися цього робити. У вересні хлопці знайшливдома якийсь гербарій, підписали його і здали. Як виявилося, цей альбомстарший брат Митька взяв у приятеля, а той теж взяв його на роботі на двадні. Був великий скандал, Митькові дісталося від брата, а в школі вчителькаще довго згадувала цей випадок.У дружбі двох хлопчиків Митько верховодив. Це саме він придумав поїхати на канікули до бабусі, він приготував цілу промову, яка мала переконати батьків відпустити їх у село. Митько показав Сергійкові озеро і запропонував залишатися в курені в лісі на ніч. Сергійко спокійніший, він підтримує всі ідеї свого друга і допомагає реалізовувати їх.Митько та Сергійко міські жителі, їм треба було виявити неабияку відвагу, щоб залишитися вночі в курені біля озера. Серед лісу, за три кілометри від села, хлопчики вистежували чудовисько, чергували біля вогнища. Звичайно ж, вони боялися невідомих нічних звуків, але підтримували один одного і не кидали в біді.Митько і Сергійко ніколи не сварилися, хоча іноді між ними виникали непорозуміння. Якось хлопці нагадали один одному про їхні проблеми в школі: про Сергійкову трійку з фізкультури, про сині листочки в альбомі Митька. Але не дуже приємна розмова закінчилася тим, що хлопці розсміялися, і настрій для сварки одразу зник.
4,8(63 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
mari200423
mari200423
05.09.2022
Принеси мне, сынок, винограду, — сказала больная птичка маленькому соловью. Птенчик прыгал по траве и купался в утренней росе. — Слетай, мое дитятко, найди спелую ягоду. Так хочется чего-ни­будь сладкого! Если я её съем, то скоро поправлюсь. Лечу, мама. Ещё роса не успеет сойти, как я вернусь обратно. Лежи в гнезде и жди меня. Соловей расправил маленькие крылышки и поле­тел на виноградник дедушки Радойко. Там зрели спелые жёлтые гроздья. Дедушка Радойко сидел под персиковым дере­вом и плёл из прутьев корзину. Иногда он протя­гивал руку, срывал мягкий персик, съедал его и сно­ва склонялся над корзиной. За спиной у него ва­лялся пустой бидон из-под керосина. Время от вре­мени дедушка ударял по нему палкой. Так он пугал птиц, чтобы они не клевали виноград.
Соловей сел на ветку над головой дедушки Ра­дойко и стал чирикать.
Дедушка Радойко, -- говорил он, -- позволь мне отщипнуть одну ягодку для моей больной мамы. Мама лежит в гнезде и ждёт. Можно?
Но старый дедушка не ответил, потому что не понимал птичьего языка соловья показа­лась ему песней.
Ох, как красиво поёт пичужка! -- вздохнул старик, сдвинул шапку на затылок, потянулся и сорвал ещё один персик.
Птенчик испугался, взмыл кверху, отлетел в са­мый дальний конец виноградника и уселся на лозу. Огромные гроздья прозрачных янтарных ягод сви­сали с веток. Но соловей не хотел срывать ягоды без разрешения дедушки Радойко. Он спустился на землю и стал искать между корнями, не валяется ли где-нибудь упавший виноград. Под соседней ло­зой лежала одна ягода. Она упала с верхней вет­ки и так сильно ударилась о землю, что лопнула. Только птенчик потянулся к ней, как раздался не­вероятный грохот--это дедушка Радойко ударил палкой в пустой бидон.
Соловей в ужасе отскочил и полетел обратно к гнезду. Он уселся возле больной мамы и рассказал ей о своей неудаче.
Ничего, не огорчайся,--вздохнула мама и нежно погладила его крылом по голове.--Ничего, мой птенчик, в другой раз принесёшь. Когда дедуш­ка Радойко соберёт виноград, там нечего будет сто­рожить. Ты слетаешь туда, осмотришь кусты и где-нибудь найдёшь забытую ягоду. Ничего, мой малень­кий,--успокаивала птичка соловья, а глаза её бы­ли полны слёз.
Опечаленный птенчик полетел в лес, уселся на ветку орешника и тяжело вздохнул. Как плохо, что он не смог маме! Ему хотелось рассказать кому-нибудь о своём горе. И он запел, да так жа­лобно, что расплакался белый камень, стоявший не­подалёку. Крупные каменные слёзы закапали на пе­сок и чуть не отдавили ногу муравью, который слу­чайно проходил мимо.
Муравей отскочил в сторону и удивлённо посмот­рел на камень.
Почему ты плачешь?--спросил он.
Соловей меня разжалобил. До того грустно поёт! Не могу сдержать слёз.
Муравей поднял большие круглые глаза к ореш­нику и крикнул:
Эй, певец! Чем ты разжалобил камень? Рас­скажи мне.
Птенчик спустился, уселся перед муравьем и всё ему рассказал.
Ты и вправду так переживаешь из-за одной ягоды? Нет ли у тебя других огорчений?— Нет, — ответил соловей.
Тогда ступай к поросшему мхом колодцу, что стоит около виноградника дедушки Радойко. Там на тропинке ты найдёшь не одну, а целых две яго­ды. Каждый день после обеда дедушка Радойко хо­дит за водой. Вчера он носил большую спелую гроздь винограда, чтобы охладить её в колодез­ной воде. Когда он шёл обратно, две самые спе­лые ягоды упали на землю. Я долго не мог отор­вать от них глаз. Все думал: «Вот бы мне прика­тить такую ягоду в муравейник!» Да куда там! Я уж и так её толкал, и эдак, всё напрасно. Яго­да тяжёлая, а у меня сил мало. Не смог я её с мес­та сдвинуть, сколько ни старался. Ты слетай туда, одну съешь, а вторую отнеси своей маме.
Соловей помчался к колодцу и нашёл на тропин­ке две большие сладкие ягоды. Обрадовался, зама­хал крылышками, схватил одну, полетел к муравей­нику и положил её у самого входа. Потом слетал за второй ягодой и отнес её больной маме.
- КОНЕЦ -
4,5(31 оценок)
Ответ:
artem110616
artem110616
05.09.2022
"Енеїда" — перший твір нової української літературиНасправді, цей твір принципово відрізняється від усього, що було створено українськими письменниками до того часу. Нова українська література починає свій відлік саме з цього твору. Ніхто до Котляревського не зображував так яскраво народні звичаї. Сцени весілля, святкувань, народних гулянь прописано з такою точністю, стільки назв ігор, страв, одягу ми зустрічаємо в поемі, що недаремно "Енеїду" називають енциклопедією тогочасного народного життя! 

В образах троянців Іван Котляревський змальовує могутність українського народу, сміливих запорозьких козаків, які своїм героїзмом дивували світ. Це ті самі люди, підкреслював О.Білецький, сильні, відважні, невтомні в походах, яким не треба багатства, але потрібна передусім свобода, без якої і життя для них немає.

4,5(90 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ