«І що ж, власне, вона мені дала, ця машина для здійснення бажань? — розмірковує пан Пляшкер. — Нічого!.. Я не став анітрохи багатший, ніж був». А Суботик, узявши тата за руку, відповідає: «А може, ви загадували їй не ті бажання? Може, треба було придумати інші бажання?»
Письменник змушує не тільки пана Пляшкера, а й читача, замислитися над власними словами та вчинками, здійснювати свої бажання самотужки (без будь-якої машини). А крім того, автор стверджує, що бажання повинні мати передовсім духовний смисл.
Объяснение:
Тема: оспівування трагічної долі козака, який після бою в долині лежав «порубаний, постріляний». Ідея: висловлення співчуття загиблому козакові.
Основна думка: Та вже ж твій син оженився / Та взяв собі паняночку, / В чистім полі земляночку.
Метафори: «Накрив очі осокою», «коник плаче».
Пестливі слова: «ніженьки», «рученьки», «вороненький», «вірненький», «паняночку», «земляночку». Звертання: «Не плач, коню, надо мною», «Біжи, коню, дорогою», «Не плач, мати, не журися». Риторичне запитання: «А де ж мій син молоденький?».
