Жили були 3 поросятка.Першого звали Доброта,другого Мудрість,а третього ніяк не звали. Одного разу поросята пішли у ліс по гриби.Аж раптом на них напала лисиця.Доброта і Мудрість втікли,а поросятко без імені залишилось...І прогнало лисицю..
Люди давно хотіли створити ідеальну людину, та в кожному екземплярі вони бачили якісь недоліки. Дуже розумна, кмітлива, красива, сильна, мудра, смілива, і любить природу- це звісно лісова мавка. Бачили ми їх тільки у своїх снах, або на ілюстраціях в книгах. Мавка постала перед нами як богиня. На думку людей семе мавка і є ідеальна людина, але вона ще довго буде залишатися мрією людства. Тому, можливо мавка і є мрією людства(ідеальною людиною) та ми можемо створити мавку самі! Трішки ласки, уважності, охайності, любові до природи, та звісно до людей- і ідеалом людини будете ви
Найбільша ж любов героїв повісті — любов до волі. Говорячи про волю з позиції сьогодення, ми навряд чи можемо вповні зрозуміти, що відчували селяни XIX сторіччя... Але ж прагнення волі і неможливість існування без неї — категорія, як на мене, універсальна. І природно, що сучасного читача огортає обурення від однієї лише думки про ті умови, у яких доводилось жити селянам півтора сторіччя тому, за часів кріпаччини. Зрештою, не ненависть до неволі рухає персонажами, а любов до волі. На мою думку, це дуже суттєво. Ніколи і нічого не можна досягти, якщо тобою керує ненависть (навіть ненависть до чогось негативного), заздрощі, злість... Повість «Дорогою ціною» — не про ненависть до неволі, а про любов до волі, не про ненависть до несправедливості, а про любов до людської гідності, благородства, честі. Саме цього варто вчитися читачевіВизначаючи тему певного літературного твору, ми часто кажемо щось на зразок «це повість про війну», «цей роман присвячений соціальним проблемам села», «ця поема про кохання» тощо. Насправді ж кожен справжній твір художньої літератури не про війну, суспільство чи побут: він про життя. Так, як і в нашому жиїті один його аспект невід'ємний від іншого, так і в літературі — в житті персонажів все поєднано, взаємопов'язано та взаємозумовлено.Романтична, а точніше — героїко-романтична повість Михайла Коцюбинського «Дорогою ціною» зображує життя українського селянства і з боку суспільних негараздів, і з точки зору взаємин між людьми, не оминув своєю увагою автор і внутрішні переживання, роздуми, прагнення героїв. Та цілком твір «Дорогою ціною» можна сприймати як повість про кохання.Саме кохання головних героїв, які готові життя віддати за щастя одне одного видається мені головною рушійною силою в їхньому житті. Письменник зображує кохання не в лїрично-сентиментальному ключі. Кохання у повісті — не емоційні листи, зітхання, ревнощі і переживання панночок-міщанок, а сила духу, можна навіть сказати, кохання у повісті «Дорогою ціною» — цс стихія, особлива внутрішня стихія, яка дає сили і сенс, яка надає сміливості і рішучості, яка дає змогу людині боротися і жити, нехтуючи небезпекою.
Найбільша ж любов героїв повісті — любов до волі. Говорячи про волю з позиції сьогодення, ми навряд чи можемо вповні зрозуміти, що відчували селяни XIX сторіччя... Але ж прагнення волі і неможливість існування без неї — категорія, як на мене, універсальна. І природно, що сучасного читача огортає обурення від однієї лише думки про ті умови, у яких доводилось жити селянам півтора сторіччя тому, за часів кріпаччини. Зрештою, не ненависть до неволі рухає персонажами, а любов до волі. На мою думку, це дуже суттєво. Ніколи і нічого не можна досягти, якщо тобою керує ненависть (навіть ненависть до чогось негативного), заздрощі, злість... Повість «Дорогою ціною» — не про ненависть до неволі, а про любов до волі, не про ненависть до несправедливості, а про любов до людської гідності, благородства, честі. Саме цього варто вчитися читачеві
