Всі події , які відбуваються з людиною, багато в чому обумовлені тим місцем, де вони відбуваються. Сприйняття реальності людиною сильно відрізняється в залежності від місця, де людина знаходиться. У сучасному світі велика частина людей проживає далеко від красивої і надихаючої природи – в задушливому місті. Але не можна забувати, що природним місцем існування людини є зовсім не місто, а природа. Для свого щасливого існування людина повинна жити на природі, а не поза нею. Прекрасний приклад цього Тореадори з Васюківки"- це пригодницько-гумористична повість. Історія ця надзвичайно цікава. Події, описані автором, настільки захоплюючи, що хочеться читати цю книгу від першої до останньої сторінки ще і ще.
Головні персонажі повісті — це Ява Рень і Павлуша Загородній. Вони звичайні школярі-підлітки, що мешкають у селищі Васюківка, бешкетники, фантазери та "зривщики дисципліни".
У одного з них дуже незвичне ім'я — Ява. В повісті розповідається, що то він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: "Я — Ваня", а вийшло "Ява"..., але причепилося оте "Ява" до нього, як реп'ях до собачого хвоста. У Івана "руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками." Ява Рень — енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкетування: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на "безлюдному" острові, дібравши собі ім'я "Робінзон Кукурузо".
Павлуша Загородній — це кращий друг Яви. Він більш врівноважений і спокійний хлопець. Він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за Яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці.
Васюківські "тореадори" завжди мають благородні наміри, але через брак досвіду і знань, на жаль, іноді потрапляють у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нову "авантюру". Тому читачі з цікавістю довідуються про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, зйомки в кіно, про до хлопців під час рятування рідного села від стихійного лиха, про викриття двох місцевих "шпигунів".
Бажання і наміри Яви і Павлуші дуже зрозумілі їх одноліткам. Напевно, головне, про що хоче сказати автор: дружба — це велика сила! І так важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації. Це дає нам зрозуміти слова:безсмертя і добро-дружба;вічість і краса-друзі.Ось це і є основою житя людини на землі.
Найстаріший : " був найстарішим вовком в світі "
Ватажок зграї : " Все своє Сіроманче життя водив зграю "
Взірець для молодих вовків : " молоді вовки мріяли пройти в нього бойову стратегію і тактику "
об"єкт марення молодих вовчиць : " він снився молодим вовчицям "
Мав вплив на інших : " Коли ж нічого було їсти, то й зграя сиділа позаду нього, кусаючи себе за хвости "
Авторитетний : " і згарая мовчечки лягала "
Вірний і вдячний : " Сіроманець провів Сашка до узлісся, потерся об Сашкове плече і так стояв, аж доки запах його нового товариша не ослаб в глибині темного листопадового вітру ", " Сіроманець проводжав йоголісом до школи, зустрічав його на узліссі "