Ще з дитинства ми знайомі з одною із найвідоміших жінок-поетес світу, з Лесею Українкою. З людиною, доля якої здавалась важкою та гіркою, але не дивлячись нінащо, вона продовжувала йти вперед та вражати всіх своїми талантами.
З різноманітних мемуарів, історичних джерел, ми знаємо Лесю як тендітну , але дуже сильну особу з твердим характером, завдяки якому дівчина не опускала руки, незважаючи на недуг, який її поїдав щодня. У творах вона поступово розкриває свої сторони характеру, показує, якою вона може бути в різних життєвих обставинах. Поетеса принципово ставить жінку на перше місце у своїх творах. Вона робить своєрідні акценти на різних сторонах жіночої особистості, взагалі і особливо в національному аспекті. Всі її образи жінок - різні; це жінка-патріот - іноді-страдниця, іноді-берегиня, іноді-воїн. Візьмемо до прикладу героїню вірша "Забута тінь". Це вірна дружина, палко закохана дівчина, матір, жінка-творець. Всі ці ролі не є новими, але у творах Лесі Українки вони набувають нового значення, бо акцент,передусім стоїть на високій духовній силі, великих можливостях жінки. Поетеса свідомо ставить своїх героїнь на одному рівні з чоловіками як людей самооціних, несправедливо принижуваних. До того ж кожен позитивний образ підсвідчується зсередини тією чи іншою рисою самої авторки. Жінка втілює у собі дух епохи.
З її поезії ми бачимо, що розум, сила , вольність, ніжність та велич-все притаманно саме їй, як різносторонній особистості із вольовим духом.
Отже, Леся Українка для мене-це ідеал жінки, яка демонструє свою особистість по-різному, як найкраще. Вона була, є і буде прикладом надалі для всіх жінок світу.
Дія роману відбувається у 80-ті роки XX століття. Останні обіднілі аристократи, всесвітній та всемогутній капітал, таємний та трохи комічний інарак — революційна організація — і, як у багатьох фантастичних творах, учений, що захоплений винаходом засобу, який урятує людство.
Інтрига роману заплутана. Тут і кохання, і аристократичні претензії, і революційне підпілля, і пошуки "морального вседозволення"... Але у фантастичній обгортці легко впізнати післяреволюційну бурхливу реальність України та Росії. Винниченко, змальовуючи характерні для різних в суспільства типи, не дуже оптимістично дивиться на маси. З появою сонячної машини, яка забезпечує даровим хлібом, люди забувають про все: працю, обов'язки, прагнення. Натовп безчинствує, і це дуже схоже на перші часи після революції. У той час, коли свідома частина людей бореться й гине, інші живуть за девізом: усе можна! Хапай!
Виразно даний образ ученого, який першим зрозумів небезпеку свого витвору, але в техніці бачить не ворога і не панацею, а лише засіб полегшення життя. Саме Рудольф Штор допомагає повернути людей до праці. І,несподівано, з іншого боку до того ж висновку приходить володар Всесвітнього банку Мертенс. Спочатку випробувавши всі засоби, щоб знищити машину та її винахідника, він потім бере у свої руки організацію праці й порядку.
Політичні погляди автора, передбачення розвитку радянського суспільства в напрямку насильства над революцією, неприйняття ленінізму як політичної доктрини — усе це обумовило розгромну критику роману та більш ніж п'ятдесятирічне забуття автора. Історія повернула в інше русло, і тепер твори Винниченка стають природною частиною української літератури, з якої були силоміць виключені.