джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
повість «кайдашева сім’я» включає в себе соціально-побутові та сатирично-гумористичні елементи. іван нечуй-левицький майстерно відтворив у художній прозі життя селян другої половини xix століття. основна проблема твору – роз’єднання родини через марнославство та жадібність. жага до збагачення, яка охопила багатьох колишніх кріпаків, руйнувала сім’ї. для більшості селян головним пріоритетом стає земля-годувальниця, за яку вони готові були битися навіть з рідними. в родині кайдашів стали звичними лайки та сварки. і молоді, і старі лаялися, не виявляючи поваги один до одного. зображення такої дійсності у читачів могло б викликати огиду, якби не гумор автора. за цієї «зброї» він часто маневрував від трагічного до смішного. письменник іронічно ставиться до більшості своїх героїв, тим самим підтверджуючи безглуздість їх конфліктів. у повісті використано різні засоби творення комічного. автор часто вдається до дотепної характеристики персонажів. наприклад, цікавою є розмова карпа та лавріна, коли вони описують риси дівчат, використовуючи дивакуваті порівняння. автор створює комічні ситуації, в яких разючий контраст між формою та змістом, діями та обставинами. в результаті проблеми головних героїв зводяться до абсурду, що викликає сміх читачів. основними засобами творення комічного є сарказм та іронія. кайдашиха в основному з іронією говорить про невісток. її уїдливі зауваження збурювали гордовиту мотрю і пригнічували тиху мелашку. мотря не довго терпіла, скоро почала відповідати не менш саркастично. тому особливо кайдашиха допікала мелашці, принижуючи її перед чоловіком. наприклад, об’єктом для насміхань був маленький зріст мелашки. свекруха глузливо просила лавріна підставляти тій стільчик, щоб зручніше було діставати до діжі.
викликає сміх і знижена лексика у творі. так, кайдашиха порівнюється з безрогою коровою, вівцею. сповнене іронії порівняння «ходить так легенько, наче в ступі горох товче». засобом комічного є також мовна нісенітниця. так, під час ворожіння баба палажка видає дивакуваті незрозумілі слова, що сприймаються комічно. цікавим засобом творення комічного в повісті є змішування стилів. наприклад, під час побутової бійки автор застосовує високий стиль опису. кайдашиха, названа видроокою, наближається до тину, немов сиза хмара. пафосно описуються й інші учасники бійки. викликає у читача сміх й постійна серйозність героїв. вони майже ніколи не сміються, бо не розуміють кумедність створених ними ситуацій. вони лаються, сиплячи дотепними прислів’ями, образливими порівняннями. ціллю кожного є якомога болючіше «вкусити» іншого. читач звичайно сміється з героїв та їх конфліктів, але коли вдумується в зміст проблеми, то виявляється, що це сміх крізь сльози. на жаль, такі дотепні герої – морально деградовані люди, які за своєю суттю непогані, але понівечені жагою збагачення та власним марнославством. ніхто з них не йде на поступки, аби вберегти родину. відомий письменник микола гоголь говорив про цей твір, що це повість, в якій крізь сміх пробиваються сльози. іван нечуй-левицький при створенні «кайдашевої сім’ї» використовував кращі народні та літературні засоби сміхової культури. як результат - вийшов справжній шедевр, сповнений тонкого гумору, доречного сарказму та глибокого ліризму.
- Дорог десятки, сотни, тысячи, миллионы, да сколько угодно. По некоторым ты будешь идти сотнями мыслей, по некотрым - двумя-тремя. В одних запутешься, в других сломаешься, а какие-то поглотят тебя и ты умрёшь, так и не добравшись до точки назначения. - Эдиан поднялся и стал лицом к камину. Взгляд его был устремлён на огоньки, скачущих в причудливом танце. Так, в тишине, нарушаемой только треском дров, он стоял около четверти часа.
- Господин... - и тишина была нарушена, разбита в дребезги, и осколки этой хрукой женщины с глухим грохотом упали на пол. Слуга, робкий и тощий юноша с большими карими глазами, смуглой кожей и обрамляющими лицо тёмными волосами, по имени Саммэ окликнул своего господина в надежде наконец получить ответ на терзавший его вопрос. Что же значит, это "Дорог тысячи - правда одна".
- Это прекрасный звук кричащих детей и женщин, бьющихся в агонии, ломающихся костей, звук рушащихся под жаром пламени домов, треск сломанных надежд. Как часто мне приходилось его раньше слышать. Я сжигал деревни и города, лишь бы насладиться этими криками. - он повернулся лицом к слуге. - Для тех же, чьи дома были сожжены по моему жалению - демон в человеческой плоти, дьявол, что пришел на Землю дабы покарать грешников. И это правда.
Но всё же, даже зная об этих злодеяниях, коим нет счёта, ты думаешь обо мне лишь как о о божестве, подавшем руку в миг нужды и безнадёги. Ты отдал свою жизнь мне. И это тоже правда. И какую же правду ты выберешь? Кто я, ангел или же демон? - спросил он и снова ухмыльнулся, заглядывая в глаза слуге, желая прочитать всего его.
- Ангел. - ответил Саммэ, склонив голову, не выдерживая взгляда холодных серых глаз своего господина, в которых отчётливо читалось безумие.
- Как видишь, у тебя своя правда. Она одна. У них - своя и она тоже одна. Можно по-разному мыслить, идти разными дорогами, они приведут к разной правде, но она всё равно будет одна.
И все пути приведут к одному: у каждого своя правда и по сему - одна.
Да, правда одна, но она не едина.