Сині васильки автор порівнює з кольором очей коханої. Цю барву художники-живописці вважають холодною. А під пером поета вона наповнюється теплом: «І синіє щастя у душі моїй». Природа у вірші одухотворена, вона радіє і сумує разом з ліричним героєм, у душі якого панує оптимістичний настрій навіть тоді, коли він усвідомлює конечність людського життя. На зміну одному поколінню приходить інше, а вічними й нетлінними зостаються краса кохання, теплота людських сердець, єднання людини з природою: Так же буде поле, як тепер, синіти і хмарки летіти в невідомий час,і другий, далекий, сповнений привіту,з рідними очима порівняє нас.
Объяснение:
З давніх-давен одну з найважливіших ролей в житті чоловіка займала жінка. Саме вона допомагає йому в скрутну хвилину, піклується про сімейне вогнище і зберігає тепло рідного дому. Тому для будь-якого чоловіка завжди було важливо знайти ту жінку, яка змогла б дати йому затишок і відчуття надійності.Аналізуючи постать Наталки Полтавки, як головної героїні однойменної п’єси Івана Петровича Котляревського, ми розуміємо, чому на руку та серце дівчини було так багато претендентів. На мою думку, її з упевненістю можна назвати ідеалом української жінки.
Объяснение:
