Коли Юрко повернувся додому, то його почалу мучити докори і він вирішив написати листа Тосі з вибачення. Для нього це було дуже складно, але все ж таки гарні наміри перемогли у ньому і лист було відправлено. У листі він запитував тосю про те як там дика качечка зі своїми каченятами і просив у дівчинки дуже щире вибачення за свої вчинки. Тося немогла не відповісти на цей лист. так вони листувалися весьнавчальний рік. А влітку Юрко приїхав знову до села і вони разом з Тосею кожного дня ходили годувати качку з уже здоровими каченятами.
Юрко йшов старим дубовим лісом, вдихав свіже повітря й радів, що рано встав і сам іде на риболовлю.
Тільки закинув вудку, як почув ззаду гупання. Він так і знав, що приплететься Тося, як збиралася. Настрій у нього одразу зіпсувався. Звинуватив дівчину, що саме через неї не ловиться. Поверталися з річки вдвох. Юрко почав розповідати, як вони з батьком піймали величезного сома. Тося захоплено слухала, а хлопець натхненно вигадував далі.
Раптом діти побачили, як поміж кущів іде дика качка з каченята ми. Юрко побіг і почав ловити пташат. Качка-мама кричала з відчаєм, намагаючись захистити своїх діток. Тося теж просила Юрка випустити каченят — вони ж без води не можуть, але той не слухав, сказав, що риби не наловив, то хоч дикі качки будуть, він їх приручить.
Вдома Юрко випустив каченят, намагався їх напоїти, нагодувати, але ті були налякані й нічого не хотіли. Хлопець вирішив, що каченята його бояться, й гайнув гуляти з хлопцями. Тося теж хотіла піти бо любила розповіді Юрка — їй здавався чарівним той світ знань, що відкривався перед нею.
Юрко ж не любив, що за ним нав'язливою тінню волочиться якесь дівчисько.
Тося пішла подивитися на каченят, а ті ледве дихали. Дівчинка зібрала їх у пазуху й побігла до річки. Пустила на воду, а пташенята не могли вже й пливти. Не з'являлася й мама-качка. Юрко привів хлопців показати диких каченят, але побачив порожній ящик. Здогадався, що це Тосина робота, і, подумки погрожуючи дівчинці, побіг на річку. Там грізно закричав на Тосю, а хлопці, зрозумівши, у чому справа, теж кинулися в річку, підштовхували й підтримували каченят, щоб попливли.
Після того Юрко не товаришував із сільськими хлопцями. А скоріше, вони з ним.
Перед від'їздом бігав на річку, сподіваючись побачити качку із живими каченятами. Але не побачив. І Тося не підійшла попрощатися.
Хлопчик відчув пекучий сором...
Але Ісус вразив їх своєю глибокою простотою, майстерністю знання Закону Божого і його ціллю, до цього рівня, що як закінчує Євангелист Матвій: “ніхто не спромігся відповісти Йому ані слова... І ніхто з того дня не наважувався більш питати Його.”
Чого Бог вимагає від нас? Просто, щоб ми любили так, як Він любить нас! Бог є любов і все, що Він творить є з любові до нас.
Бог першим полюбив нас і наша взаємна любов до Нього є вдячністю за його безмірну благодать і доброту до нас. Просто так, як батьки безмірно люблять своїх дітей. Батьки жертвуючи свою любов, час, труд, не сподіваються від своїх дітей ні грошей, ні слави – лише вдячної і взаємної сімейної любові. Видатний український поет Іван Котляревський писав: Де згода в сімействі, там мир і тишина, блаженні там люди, блаженна сторона. Їх Бог благословляє, добро їм посилає і з ними вік живе, і щастя їм дає. Де згоди немає, там мир не царить, там Бог не вітає, добро їм не дарить. Руйнуються пожитки, добро їх, їхні дітки, все марно пропаде... все марно пропаде... Пошли нам, Боже, згоду, і мира, Твій покров, щоб жити в Твоїй волі, і щиру дай любов! Пошли нам щастя й долю, щоб жити в Твоїй волі, Ти нас благослови! Ти нас благослови!
Христос навчив нас у молитві “Отче наш... ”, що усі ми є дітьми Божими, звідци і Божа Заповідь - “люби свого ближнього, як самого себе”. Бо як може справжній батько одну дитину любити, а другу ні?
Чим більше дізнаємось про Божу любов і правду, тим більше любимо те, що Він любить і відкидаємо те, що Він ненавидить і є протилежним Його волі.
Що треба робити, щоб любов до Бога і Його Заповідей була жива і зростала в нас? Віра в Бога і надія на Його обітниці зміцнює нашу любов до Нього. Вони — віра і надія і любов є невід'ємними, щоб жити з Богом. Чим більше ми знаємо про Бога, тим більше ми Його любимо і чим більше ми любимо Його, тим більше ми віримо і сподіваємося на його обіцянки.
Господь через дар Святого Духа, дає нам нову свободу любити так, як він любить. Що утримує тебе від любові Божої і радості служіння людям з щедрим серцем? Св. Апостол Павло говорить: “Отож, виправдавшись вірою, майте мир із Богом через Господа нашого Ісуса Христа, через Якого ми вірою одержали доступ до тієї благодаті, що в ній стоїмо, і хвалимось надією слави Божої. І не тільки нею, але й хвалимося в утисках, знаючи, що утиски приносять терпеливість, а терпеливість — досвід, а досвід — надію, а надія не засоромить, бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам.” (Рим. 5:1-5) Чи знаєш любов, яка перемагає все?