Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.
Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.
речення можна виділяти
Объяснение:Головним героєм повісті “Гуси-лебеді летять” є дев’ятирічний хлопчик Михайлик. Автор майже не дає нам опису його зовнішності. Можна лише припустити, що це худорлявий, бідно одягнений хлопчик, що не має чобіт. Проте внутрішній світ, думки та характер свого героя письменник змалював детально та надзвичайно вдало, не в останню чергу через те, що малював усе з самого себе.
Михайлик – добрий, чемний та чуйний хлопчик.
Він росте в бідній, проте дуже гарній, працьовитій та чесній родині. З дитинства Михайлик ввібрав любов до природи та праці. Батьки та рідні надзвичайно вплинули на внутрішній світ хлопчика, відкрили для нього чарівні барви казок та легенд, навчили цінувати ближніх, стали для нього взірцем доброти та справедливості.
Михайлик, як будь-який дев’ятирічний хлопчик, прагне пригод. Життя кожного дня відкриває перед ним свої таємниці.
На своєму шляху головний герой зустрічає різних людей. Бідність та нестатки у власній родині навчили Михайлика співчуттю та милосердю. Глибоко вражає хлопця несправедливість, він не терпить жадібності, підступності та нечесності.
Михайлик вміє цінувати справжню дружбу та має вірних товаришів.
Головний герой має неабиякий хист до навчання. Він сам навчився читати і заради нової книги ладен терпіти багато прикростей та глузувань. Однак рідні та друзі бачать для нього світле майбутнє. “Може, з нього й буде якийсь толк, якщо безтолоч он звідти вийде…”, – каже про нього занепокоєна мати.
Однак для цього потрібно наполегливо вчитись. Для того щоб хлопчик продовжив навчання, батьки продають корову. Про важливість освіти не раз говорить дядько Себастьян.
Своєрідним заповітом для Михайлика стають слова Мар’яни: “Вчися, Михайлику, вчись, дорогенький, може, хоч ти не будеш таким темним, як ми. А вивчишся, не понехтуй нами”.
Автобіографічна повість “Гусі – лебеді летять” не тільки дає нам можливість відчути атмосферу, в якій зростав і формувався письменник.
Вона вчить нас вміти бачити красу, любити рідну землю та родину, ніколи не забувати про людяність та справедливість.
якщо ні раджу подивитись дуже класний