М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Іть будь ласка, твір на тему "кого і за що засуджує сковорода у своїх байках"

👇
Ответ:
      Видатний поет-мислитель Г. С. Сковорода був і зачинателем української літературної байки. У 1774 році він склав збірку "Басні Харьковскія", до якої увійшли тридцять байок. У них він висміював гонитву козацької старшини за дворянськими титулами, викривав поміщиків-паразитів, що живуть за рахунок народу, стверджував повагу до трудящого люду.       Кілька байок Г. Сковорода присвятив злободенній темі про справжню цінність людини. Такою є байка "Ворона і Чиж". Автор показав короткозорість і егоїзм Ворони, яка назвала Чижа жабою за те, що він зеленого кольору. Хоча Ворона своїм співом більше нагадує квакання жаби. У кінцевому афоризмі - мораль байки: про людину слід судити не за зовнішніми якостями, а "Сердце и нравы человеческие, кто он таков, свидетельствовать должны..."       У своїх байках Г. Сковорода доводив, що гідність людини визначають не титули й багатство, а її праця й чесність. У байці "Голова і Тулуб" автор засудив паразитизм і чванливість панів. Провідною темою більшості творів Г. Сковороди є тема "сродної праці", бо він вважав, що єдиним джерелом людського щастя є вільна праця за покликанням. Найповніше розкриває віру автора у величезне значення праці байка "Пчела і Шершень". Вона виражає погляди Сковороди на життєву необхідність трудитися, прославляє працю на благо суспільства й засуджує паразитичне існування ледарів та нероб. Шершень насміхається з Бджоли, що вона працює на інших, а Бджола-трудівниця засуджує тих, хто живе за рахунок інших, хто від народження лише п'є та їсть. Г. Сковорода різко засуджував дармоїдство поміщиків, називав їх шершнями або трутнями суспільства.       У своїх байках Г. Сковорода описав мисливського собаку, найвеселішого і оді, коли полює зайця; змалював нудьгу бджоли, яка вмирає, хоча й замкнена була в достатку, бо не може літати, збираючи мед із запашних квітів.       Отже, у своїх байках Сковорода утверджував високоетичні істини, осуджував штативні явища у суспільному житті, висміював недоліки й людські вади. А ще байкар закликав до чесності й справедливості, розсудливості й працелюбності. 
4,6(33 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
hfb1
hfb1
20.01.2023

Дiва Обiда.

Перше видання цієї книжки, здійснене івано-франківським видавництвом «Лілея-НВ», стало переможцем конкурсу «Книга року-2000» у номінації «Голос душі». А сам автор є цьогорічним лавреатом Шевченківської премії.

«Феномен Римарука у тому ж, у чому й феномен (і загадка) найдавнішого українського мелосу, зокрема – колядок і щедрівок: заховані у них слова – то насправді слова посаджені і пророслі, слова вкорінені, слова, що дають плоди...» – писала про «Діву Обиду» Маріанна Кіяновська. А сам поет в одному з віршів говорить так:

Він у твої також уцілить груди,

бо добрим цей останній міт не буде:

на скронях – сніг...

Із лабіринту виходу немає.

Поезія – Медея, що вбиває

дітей своїх.

Люблю ци вiрши.

4,4(68 оценок)
Ответ:
Kirill7692
Kirill7692
20.01.2023

Объяснение:

роки ХХ ст. історики називають періодом «українського відродження». Відродженням освіти,

мови, культури. Але ніде так не виявилися свіжі настрої, як у літературі. Хоча період цей був

коротким, він ознаменований багатьма яскравими особистостями, чиї імена довгий час

замовчувалися: М. Зеров, М. Куліш, С. Єфремов, М. Драй-Хмара, М. Хвильо вий...

Звертаючись до історії, бачимо, що невід’ємно від літературного процесу, розвивається й

літературна бібліографія України. Зусиллями українських бібліографів поступово вироблялися єдині

методологічні засади літературної бібліо графії, науково обгрунтовані принципи підготовки

бібліографічних видань. На той час побачила світ велика кількість посібників, що видавалися

окремими книгами, в журналах, альманахах як списки й огляди. У кожному літературно-художньому

та літературознавчому журналі існувала рубрика «Критика і бібліографія».

30-ті роки принесли зміни: знищувались найталановитіші, творчо продуктивні, незалежно мислячі.

«Розстріляне відродження» в літературі позначилося дуже яскраво: якщо розкрити томи «Української

літературної енциклопедії» і ознайомитися зі статтями про літературознавців, критиків, письменників

20-х років, бачимо таке: «Був репресований», «Реабілітований» або «...з 1930 р. жив у еміграції».

Думка про те, що продукція літературної творчості насамперед підлягає своїм власним законам, тобто

законам мистецтва, відкидається. Ідеологічний відбір літератури стає єдино вірним.

Вивчення творчості письменників того періоду потребує багато зусиль. Бібліографічні посібники

20-х років є необхідними при дослідженні творчості репресованих письменників, літературознавців.

Надзвичайно велику вагу має перший етап роботи – ознайомлення з літературою, збір матеріалів,

потріб них для всебічного висвітлення теми, іншими словами, – орга нізація джерелознавчої бази

дослідження. Якщо бібліографи візьмуть на себе виявлення бібліографічних джерел, це значно

4,6(42 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ