І. Легендарний поет казкового краю.
1) Україна — країна смутку і краси.
2) Народження майбутнього співця української нації.
3) Дивна доля новонародженого кріпака.
ІІ. Однорічна дитинка наодинці.
1) Недоросла нянька Катерина.
2) Лукава тварина з хижими очима.
3) Довгі дитячі муки.
4) Повернення Катрі.
ІІІ. Дитяче бурлакування Тараса малюка за природою.
2) Найгірша в усьому селі хата.
3) Невесела вечеря через зникнення Тараса.
4) Розмова з сусідом.
5) Повернення малого волоцюги додому.
6) Тарасові розповіді про свою мандрівку.
ІV. Шкільні роки Т. Г. Шевченка.
1) Цікаві історії від діда Івана.
2) Помста Тараса-гайдамаки.
3) Співуча Звенигородщина.
4) Любов Тарасика до народних пісень.
5) У дяковій хаті.
6) Потяг хлопця до словесної творчості.
7) Смерть матері, а згодом і батька Тараса.
8) Тяжкі роки служби в школі.
9) Зшиточок з піснями, щедрівками й псалмами.
10)Жага юного Шевченка до малювання.
11) Відвідування лисянського дяка-маляра.
V. Тарасове бажання стати маляром.
1) Примушення до роботи хатнім наймитом.
2) Відмова славного маляра з села Тарасівки.
3) Двотижневе випробування у хлипнівського маляра.
4) Візит Тараса у Вільшану за дозволом
5) Кухарство замість малярства.
6) Відчуття на собі залізних ланцюгів рабства.
7) Прагнення до боротьби і надія на краще майбутнє.
Порівняльна характеристика Мотрі та Мелашка із повісті "Кайдашева сім'я":
Мотрі та Мелашка - абсолютні протилежності.
Мотря - дочка заможних батьків. Вона не знала злиднів, проте ніколи не була гордовитою. На початку твору Мотря - добра, активна та життєрадісна дівчина. Проте шлюб та постійні сварки змінюють її. Саме вона виколює свекрусі око та душе тішиться з цього.
Мелашка - дівчина з дуже бідної родини. Вона звикла терпіти нестатки. Мелашка була доброю, щирою, піддатливою, терплячою, ніжною та лагідною. Та навіть таку дівчину лють та жорстокість свекрухи та невістки змогли змінити - Мелашка починає брати участь у сварках.
Объяснение:
В золотих переливах кучерів,
У червоній сорочці навипуск,
Що їхало на велосипеді,
Обминаючи хмари у небі…Це видиво назавжди змінило душу героя, звичайний хлопець став «соняшником». Сонце – традиційно в І. Драча — символізує вічне духовне джерело життя, а от соняшник — справжнього митця, який поєднує в собі два прагнення — порив в височінь, до сонця й закорінення в рідну землю.Драч реформував жанрові можливості балади, відкинувши традиційні легендарно-історичні, героїчні й фантастичні її атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напружений сюжет… У його баладах ліричний суб’єкт уміє миттєво осягнути світ, побачити в ньому щось дивне, неповторне, якусь нову грань, яка не всім відкривається.У «Баладі про соняшник» побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднані в цілісність, читацьке світосприймання пов’язане відчуттям неперервності руху й відкриттям краси в повсякденному житті. Уже початок балади незвичний: соняшник, цей невід’ємний атрибут українського пейзажу й національного світовідчуття, зазнає метаморфоз… Соняшник у баладі — то хлопець: поет майстерно застосовує фольклорний мотив перевтілення (коли дівчина стає тополею, юнак — явором). Драч поєднує в одній площині реальні деталі з метафоричним узагальненням, застосовує асоціативне мислення, унаслідок чого реальні предмети стають символами… Водночас образ сонця набуває метафоричного смислу й символізує поезію, тобто сонце-поезія трансформується в образі звичайнісінького сільського дядька…Образи соняшника й сонця цементують структуру поезії, вони надзвичайно прозорі: читачеві зрозуміло, що поет нерозривно пов’язаний із реальним життям, яке дає можливість самореалізуватися творцеві. Відкриття краси, духовності, що набувають космічного, сонячного виміру, неможливі без «земного», реального буття, яке творча особистість переплавляє у витвори мистецтва (М. Ткачук).