Епітепи у вірші Малишка “Вчителька”:
Зоре світова — учитель, найвища посада на землі. Як зоря, він несе світло знань, добра і миру; слово «світова» асоціюється водночас зі світлом і світом;
постаті несхилій — цей епітет підкреслює незламність, силу характеру вчительки, яка знайшла в собі мужність після пережитого горя знову прийти до дітей, вчити їх добра, наставляти на розум;
чорна злива — епітет «чорний» у складі метафоричного вислову (слова, вжиті у переносному значенні) нагадує про жах війни;
партизанська ніч — згадка про мужніх захисників вітчизни, які ціною неймовірних зусиль, а то й самого життя наближали в тилу у ворога перемогу над фашистськими загарбниками; може, й героїня вірша, наражаючись на смертельну небезпеку, допомагала партизанам;
непожата нива — асоціюється з горем, лихом, що спіткало господарів цього поля і завадило зібрати найцінніше — хліб;
в молодій весні,
в колосистім полі — ці епітети створюють образ юності, адже школу закінчують звичайно навесні; колосисте поле символізує щедрість і повноту життя, його розквіт.
Епітети, до яких вдається поет, служать для створення містких, яскравих і разом із тим зворушливих, задушевних поетичних образів — щирої й мужньої вчительки-наставниці, юних випускників — надії та майбутнього країни, образи рідного краю; нагадують епітети й про тяжке воєнне лихоліття.
метафора: сонечко встає, і роботи час проганяє втому, двох синів узяли фронти, впала чорна злива, щебече юнь
Порівняння – посивіла ти, як в тяжкий мороз непожата нива;
Риторичний оклик – Раднице моя на Вкраїні милій!
Звертання – Вчителько моя, море світова
Риторичне запитання – “Де тебе питать, Де тебе зустріти?”
зменшено-пестливі слова – зошитки, сонечко;
повтори – і дзвенить дзвінок, летять-летять;
слова в переносному значенні – і роботи час проганяє втому; узяли фронти, впала чорна злива.
