Покаяння стосується не тільки віручих, а й простих людей. Каятися треба , наприклад, у тому, що ти зробив неправильно(не важливо навмисно, чи ні).Коли людина кається, вона усвідомлює що було не так у її вчинку.А потім буде намагатися більш такого не робити. А у церкві людина кається і таким чином знімає зі своєї душі (грехи-не знаю как украинскою).Існує легенда про священника, який плутував перед Богом. Прикидався гарним, а сам робив погані речі.Коли прийшла смерть.Усі його (грехи) стали перед його очима. І він подумав, що ніяк не попаде в (царство господнее).Коли він почав каятися у своїх (грехах), вони один за одним почали зникати.Таким чином він очистив свою (душу) і вважається, що потрапив до раю, а не в пекло.
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір. Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям. Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню. Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі… Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч. Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо. Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя
Краса людини. Яка вона? Вона буває зовнішня і внутрішня. Зовнішня краса - це лиш оболонка. Під цією оболонкою майже завжди нема нічого крім багнюки. Але є інші люди, які мають і внутрішню красу. А це перш за все - чисті думки, вчинки і совість. Це і глибоко повага до людей, до рідної землі з її славетною історією. Це і вміння відгукнутися на чужий біль, до комусь у скрутну хвилину : чи то пташеня, чи сива людина, рідна матуся. У світі живе багато людей, але мало хто з них знає у чому поялгає справжня внутрішня краса людини. Можливо білшість людей відповіла б на це так : внутрішня краса людини полягає в моральній вихованності, самовдосконаленні, скромності та гідності. Люди споконвіку вбачали красу душі. Повернемося до того, про що йшла мова у початку. У багатьох людей всередині немає абсолютно нічого, але при цьому вони мають зовнішню красу. На жаль зараз такий час, що більшості людей цікаво не те що всередині, а те, що зовні. На мою думку, це дуже погано, тому що коли бачиш красиву обгортку, це не значить що цукерка смачна. Багто людей спочатку полюбляють зовнішню красу людини, а потім сумують що зовнішність випровдовала очікувань. Я вдячна своїм батькам і друзям за те, що вони добре впливають на мене і влюдях я перш за все шукаю душу.
Покаяння стосується не тільки віручих, а й простих людей. Каятися треба , наприклад, у тому, що ти зробив неправильно(не важливо навмисно, чи ні).Коли людина кається, вона усвідомлює що було не так у її вчинку.А потім буде намагатися більш такого не робити. А у церкві людина кається і таким чином знімає зі своєї душі (грехи-не знаю как украинскою).Існує легенда про священника, який плутував перед Богом. Прикидався гарним, а сам робив погані речі.Коли прийшла смерть.Усі його (грехи) стали перед його очима. І він подумав, що ніяк не попаде в (царство господнее).Коли він почав каятися у своїх (грехах), вони один за одним почали зникати.Таким чином він очистив свою (душу) і вважається, що потрапив до раю, а не в пекло.