Бароко (від італ. Ьагоссо — вибагливий, химерний, перлина неправильної форми) — художній напрям у європейській культурі й мистецтві XVI ст. (в Італії) до кінця XVIII ст. Батьківщина бароко — Італія (Рим, Мантуя), меншою мірою Венеція і Флоренція (тут є перші зразки бароко в архітектурі, скульптурі, живописі).
Засновник бароко в Італії —
Мікеланджело Буонарроті.
Головну увагу мистецтво бароко приділяло пристрастям і відчуттям людини, поєднанню реального та уявного, бажанню насолоджуватись дарунками життя, мистецтва й природи.
Основні риси стилю бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність.
Провідною ознакою XVII ст. стає бурхливий розвиток не тільки літератури, а й науки та техніки. Наука відокремлюється від інших сфер духовної діяльності людини, зокрема і від художньої творчості. Для того щоб уявити досягнення в різних галузях тогочасної науки, досить пригадати такі імена, як Галілей, Ньютон, Декарт, Кеплер. Водночас XVII ст.— це період подальшого активного поширення світових релігій, серед них і християнства.
Відповідь:
Лови)
Пояснення:
Нещодавно на уроці української літератури ми познайомились із твором Ніни Бічуї "Шпага Славка Беркути", у якому розповідається про наших однолітків, їхню дружбу та ворожнечу. Славка та Юлька важко назвати друзями. Вони сидять за однією партою, мають приятельські стосунки. Проте Юлько виявляє неприязнь, а Беркута робить усе, щоб підтримати сусіда за партою. Наприклад, хлопець ділиться шапкою, адже переймається, щоб Юлько не захворів.
Трохи згодом їхні стосунки зазнають радикальних змін. Хлопці навіть починають справжню битву через заздрість та образу. Хоча Юлько видається нам негативним персонажем, він є просто заручником ситуації. Хлопець росте без підтримки батьків, немає дружньої підтримки. А без дружби, як відомо, життя неповноцінне. Самотньо жити без близької людини, адже добре слово друга може зцілити й підтримати. Тож цінуймо близьких людей, адже вони того варті!
