Кожна мати бажає для своєї дитини долі, кращої за свою. У колискових піснях звертання до своєї крихітки ненька передає всю любов свого щирого серця. Бути щасливими, щоб не знали бідності, нужденного життя - ось чого побажала своїм близнятам вбога жінка. А трохи пізніше додала, щоб дбали не тільки про себе, а й про всіх знедолених. Одному з синів за бажанням матері судилося дбати про щастя сучасних людей, другому - майбутніх. Щедрими подарунками наділила Доля близнят. Тому, хто мав розуміти людські пристрасті, -три яблучка: одне спіле, друге золоте, третє - таке, як в раю росло. Його братові Доля подарувала маленьку земну кулю з горами, морями і блакитним небом. Брати підростали, подарунки для них були найдорожчим скарбом. Прийшов час кожному піти своїм шляхом. Один збудував палату, де люди звільнялися від сумнівів, сміялися та веселилися, навіть ті, хто керував країною, забували про все на світі. Але невдовзі завойовники спалили чудернацьку палату, порозкидали чарівні яблука. Помер з горя їх володар. Другий брат мандрував по світу, вивчаючи його, шукаючи відповіді на запитання - як світ побудований, для чого живуть люди, чому так різняться між собою. Вже сивим дідом повернувся він до рідної землі. А вона переповнена чужинцями! Зрозумів мудрий брат, що втіхи батьків, їх безжурне життя зробили нещасними дітей; і вирішив повернути волю своєму народові. Птахи, тварини, навіть океанський цар підтримали добрий намір мудрого брата, і спільними зусиллями вони визволили від ворога Батьківщину. І відступила старість перед молодістю: мудрий брат із сивого старця перетворився на прекрасного юнака з золотими кучерями. У цьому - непереможна сила добра, бо подвиги, здійснені в ім'я народу, вічно живуть в його пам'яті. Таких синів не забуває Земля! Усім нам слід пам'ятати, що мізерні забави і пристрасті не можуть зробити людину щасливою. Наше призначення - залишити після себе добрий слід на Землі.
Ось і продзвенів останній дзвінок. Настали довгоочікувані канікули. На канікулах всі кудись їдуть відпочивати. І я також поїхав у село до дідуся з бабусею.Одного чудового ранку дідусь взяв мене косити траву біля лісу. З собою ми взяли глечик молока і скибку хліба. Ще було дуже рано і на траві виблискували краплинки роси. Дідусь косив траву, а я гав як вона рівними рядочками лягає на землю. Раптом дідусь зупинився і покликав мене до себе. Він поклав косу, розгорнув руками траву перед собою і я побачив маленьких зайченят.Їх було шестеро. Та раптом вони почали розбігатися в різні боки. Я зловив одного зайченятка, потім другого і запитав в дідуся: «Можна я візьму їх додому?». Але дідусь сказав мені , що їхній дім – це ліс. Вони не зможуть жити в неволі. А ще він мені повідомив, що від них може відмовитися мати, тому що я взяв їх у руки. Я ніжно поклав зайченят на місце. Дідусь оминув заячу домівку і продовжував косити траву. Я здалеку гав за маленькими зайченятами і чекав, що з’явиться їхня мати. Але вона так і не з’явилася. Коли ми повернулися додому, я продовжував думати про зайченят.Наступного ранку дідусь знову пішов косити і коли він повернувся, то повідомив мені радісну звістку. Мати зайченяток була коло них і годувала своїх діточок. Я був дуже задоволений, що все так чудово закінчилося.
Думи мої думи Аналіз вірша Тема: Звернення Т. Шевченка до своїх дум із сподіванням і вірою у вільне життя співвітчизників.
Ідея: Тільки впевненість у щасливе життя, наполегливість до змінити соціальний устрій; засудження слабкості, поневірянь, байдужості, що роблять людину рабом.
Основна думка: Думка про нещасливу долю свого народу не залишає поета протягом усього часу перебування на солдатчині.
Жанр: Громадянська лірика. Художні особливості твору.
• Звертання: «думи мої», «мої голуб'ята», «мої любі». • Епітети: «думи мої єдині», «лиха година», «тихими речами». • Порівняння: «привітаю, як діток». Поезія Тараса Григоровича «Думи мої, думи мої...» і була написана у 1847 році під час його перебування в Орській кріпості. У цій поезії автор вболіває за важку долю, злиденне життя кріпаків, їхнє безправне становище, пригніченість України.
Кожна мати бажає для своєї дитини долі, кращої за свою. У колискових піснях звертання до своєї крихітки ненька передає всю любов свого щирого серця.
Бути щасливими, щоб не знали бідності, нужденного життя - ось чого побажала своїм близнятам вбога жінка. А трохи пізніше додала, щоб дбали не тільки про себе, а й про всіх знедолених.
Одному з синів за бажанням матері судилося дбати про щастя сучасних людей, другому - майбутніх. Щедрими подарунками наділила Доля близнят. Тому, хто мав розуміти людські пристрасті, -три яблучка: одне спіле, друге золоте, третє - таке, як в раю росло. Його братові Доля подарувала маленьку земну кулю з горами, морями і блакитним небом.
Брати підростали, подарунки для них були найдорожчим скарбом. Прийшов час кожному піти своїм шляхом. Один збудував палату, де люди звільнялися від сумнівів, сміялися та веселилися, навіть ті, хто керував країною, забували про все на світі. Але невдовзі завойовники спалили чудернацьку палату, порозкидали чарівні яблука. Помер з горя їх володар.
Другий брат мандрував по світу, вивчаючи його, шукаючи відповіді на запитання - як світ побудований, для чого живуть люди, чому так різняться між собою. Вже сивим дідом повернувся він до рідної землі. А вона переповнена чужинцями!
Зрозумів мудрий брат, що втіхи батьків, їх безжурне життя зробили нещасними дітей; і вирішив повернути волю своєму народові.
Птахи, тварини, навіть океанський цар підтримали добрий намір мудрого брата, і спільними зусиллями вони визволили від ворога Батьківщину.
І відступила старість перед молодістю: мудрий брат із сивого старця перетворився на прекрасного юнака з золотими кучерями. У цьому - непереможна сила добра, бо подвиги, здійснені в ім'я народу, вічно живуть в його пам'яті. Таких синів не забуває Земля!
Усім нам слід пам'ятати, що мізерні забави і пристрасті не можуть зробити людину щасливою. Наше призначення - залишити після себе добрий слід на Землі.