Ну можна писати так: Народне прислів`я говорит <голодний ніби три дні не їв>. Якщо замислитись над цим крилатим виразом, то можна зрозуміти , що ця мудрість доносить до нас те, що ми бачимо перед собою людину яка не знає жодних правил етикету за столом, не вміє поводитись достойно серед люжей ,що оточують її. А також говорить про нетерпеливість даної особи. На мою думку, потрібно дотоимуватись всіх норм і правил поводження у суспільстві яке тебе оточує.Тож будьмо вихованими!
Максим является дядей главного героя повести, слепого мальчика Петра Попельского:
"Семейство, в котором родился слепой мальчик, было немногочисленно. Кроме названных уже лиц, оно состояло еще из отца и «дяди Максима», как звали его все без исключения домочадцы и даже посторонние."
Максим - мужчина с горячим, добрым сердцем и неугомонной, деятельной мыслью:
"Нет, он нисколько не страшный. Он добрый." (Петя о дяде Максиме)
"...в изрубленном теле бьется горячее и доброе сердце, а в большой квадратной голове, покрытой щетиной густых волос, работает неугомонная мысль."
"...дало деятельной мысли изувеченного бойца другое направление."
Максим является энергичным мужчиной:
"...и с обычною своей энергией занялся изучением всего того..."
Максим - человек очень приятного нрава и большого ума, по мнению пана Яскульского:
"Однако при ближайшем знакомстве он должен был сознаться, что этот еретик и забияка – человек очень приятного нрава и большого ума..."
Максим - незлобный человек, который редко сердится:
"Но он сердился редко; большею же частью на доводы сестры он возражал мягко и с снисходительным сожалением..."
Максим является искренним человеком:
"...быть может, под влиянием импонирующей искренности старого ветерана…"
Максим - упрямый человек:
"...не сумели выгнать из Максима его упрямую душу..."
Максим - человек с острым языком:
"...по временам его острый язык действовал так же метко, как некогда сабля..."
О внешности Максима известно следующее (герой в зрелом возрасте):
"Правую ногу ему совсем отрезали, и потому он ходил на костыле..."
"В то время, когда в деревенском домике появилось и стало расти новое существо, в коротко остриженных волосах дяди Максима уже пробивалась серебристая проседь. Плечи от постоянного упора костылей поднялись, туловище приняло квадратную форму. Странная наружность, угрюмо сдвинутые брови, стук костылей и клубы табачного дыма, которыми он постоянно окружал себя, не выпуская изо рта трубки, – все это пугало посторонних, и только близкие к инвалиду люди знали, что в изрубленном теле бьется горячее и доброе сердце..."
"...угрюмо сдвинутыми густыми бровями."
"Между тем изувеченный боец..."
"...улетучились из квадратной головы ветерана."
"...розовые мечты согревали стареющее сердце."
"Максим?.. Это который на костылях?.. Я его видела. Он страшный!" (маленькая Эвелина о внешности Максима)
В молодости Максим был опасным, дерзким забиякой, хотя и вырос в почтенном дворянском семействе:
"Лет за десять до описываемых событий дядя Максим был известен за самого опасного забияку не только в окрестностях его имения, но даже в Киеве «на Контрактах»*. Все удивлялись, как это в таком почтенном во всех отношениях семействе, каково было семейство пани Попельской, урожденной Яценко, мог выдаться такой ужасный братец. Никто не знал, как следует с ним держаться и чем ему угодить. На любезности панов он отвечал дерзостями, а мужикам спускал своеволие и грубости, на которые самый смирный из «шляхтичей» непременно бы отвечал оплеухами." (*«Контракты» – название славной киевской ярмарки)
Максим - простой человек в обращении с крестьянами. Те в свою очередь относятся к нему почтительно, но свободно:
"...мужикам спускал своеволие и грубости..."
"Максим Яценко, сам малоросс, был человек простой с мужиками и дворней. Он часто кричал и ругался, но как‑то необидно, и потому к нему относились люди почтительно, но свободно."
Максим является женоненавистником:
"Между тем девочка продолжала смотреть на него своим открытым взглядом, сразу завоевавшим его женоненавистническое сердце."
"...отпускал презрительные сентенции насчет неразумной женской любви и короткого бабьего ума, который, как известно, гораздо короче волоса; поэтому женщина не может видеть дальше минутного страдания и минутной радости."
Максим - романтик. В молодости он мечтает о появлении новой Запорожской Сечи (описанной в "Тарасе Бульбе"), но затем разочаровался в этой идее и отправился в Италию:
"Максим вздохнул. Он был романтик и когда‑то мечтал о новой сечи."
"– Вздыхал и я когда‑то о сечи, об ее бурной поэзии и воле… Был даже у Садыка в Турции.
– И что же? – спросили молодые люди живо.
– Вылечился, когда увидел ваше «вольное козачество» на службе у турецкого деспотизма… Исторический маскарад и шарлатанство!.. Я понял, что история выкинула уже всю эту ветошь на задворки и что главное не в этих красивых формах, а в целях… Тогда‑то я и отправился в Италию."
Кожен з нас має особисті уявлення про цінності в житті людини. Дехто живе згідно з тими заповідями, що записані ще у Біблії, але сучасне життя інколи і таких людей змушує нехтувати біблійними заповітами, а дехто і зовсім про них не має гадки. Але з будь яких обставин тільки від нас залежить , як складеться наше подальше життя і яке місце буде зайнято нами у суспільстві. Чи стане воно подібно бур’яну, який заважає рости іншим рослинам та лише засмічує подвір’я, чи буде воно схожим на прекрасну квітку, найкращу прикрасу двору. Чи залишимося ми прикуті до землі, не в змозі навіть на трішечки від неї відірватися, щоб у повній мірі осягнути її велич, чи в нас виростуть крила і ми наче птахи, піднімемося над усім світом, щоб з висоти пташиного польоту милуватися невимовною красою нашої землі, неосяжністю нашого життя. Наприклад, видатному письменнику нашої сучасності Б. Олійнику, на мій погляд, вдалося піднятися над землею і дуже багато розгледіти. Побачив він не тільки простори нашої батьківщини, але й добре розгледів людей, що її населяють. Вважаю, що йому сподобалося не все. Бо є ще багато таких представників нашого суспільства, яких і людьми складно назвати. Вони геть забули про людяність, про душевне тепло, любов до ближнього і милосердя. Такі люди намагаються будувати своє життя за якимись незрозумілими цивілізованому суспільству принципами, відкинувши поняття совісті та честі. Вони не намагаються навіть на мить замислитися над злободенними питаннями та ніколи не ламають голову над своїми вчинками. Вкрасти – і якщо ти не попався – це добре, нагримати на когось без усякого поводу – ще краще. Таких людей бояться діти, їх не люблять дорослі, та й тварини їх обминають десятою дорогою. Для таких нелюдів немає нічого святого, навіть вбити вони можуть лише за те, що хтось їм попався під гарячу руку. Але як це не дивно, вони щиро вважають, що живуть правильно, що існують за істинно вірними принципами, і не мають ніякого бажання розкрити очі, зупинитися хоча б на мить та подивитися на своє життя очами сторонніх людей. Саме такі люди мають лише фальшиві цінності, які заважають нормально жити не тільки їм самим, але й тим, хто знаходиться поряд з цими людьми. Ти таке вчинив, Що і статті у кодексі немає .., Ти ж найсвятіше – небо – дядьку, вбив, А це вже вище від людського суду. Не менш важливе, ніж моральні принципи, у житті любої людини є здоров’я. Дехто вважає, що головне у житті людини – це матеріальний достаток та багатство, влада та змога вирішувати людські судьби, але він дуже помиляється, бо це фальшиві цінності. Бо коли в тебе немає здоров’я, то його не купиш ні за які гроші, а коли ти помираєш, то ніяка влада над людьми не зможе подовжити твоє життя. І навіть коли ти найбагатша у світі людина, але в твоєму житті немає вірних друзів, які б були здатні за першим покликом прийти тобі на до навряд чи ти станеш щасливою людиною. Тому, на мій погляд, істинними цінностями у нашому житті є особисте здоров’я та добробут рідних, добрі взаємовідносини з людьми, друзі та справа, якою займаєшся з задоволенням.
