М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Твір на тему "у чому полягає сенс життя людини на землі? " за віршами л. костенко і в. симоненка. будь ласка дуже терміново потрі!

👇
Ответ:

Питання сенсу життя - це одвічне запитання, яким людина переймається із давніх-давен. Філософи, митці, представники найрізноманітніших наук в усі часи вирішували його по-різному. Одні вважали, що життя -й і,е постійна боротьба за власне існування і добробут (пригадаймо, наприклад, слова Л. Костенко: «Життя, мабуть, цо завжди Колізей...»), інші стверджували, що людина .живе на землі у тому, щоб творити, виражати собі у мистецтві...

Для поезії Василя Симоненка характерні прояви української класичної традиції. Провідним мотивом творчості поета є любов до своєї України, котру він називає матір'ю.

Майже кожним своїм віршем Ліна Костенко нагадує нам, що життя – це цінний дарунок, що це велика відповідальність, важка праця мозку і серця, вічна боротьба добра і зла. Поетеса весь час нагадує, що ми люди, що саме від нас залежить, яким буде світ, що нас оточує, яким буде життя. Вона нагадує кожному про його неповторність і індивідуальність, про те, що кожний з нас – людина, вінець творіння, і що ми маємо берегти

4,5(39 оценок)
Ответ:
Nanaw45
Nanaw45
16.11.2022

Напевно, в життi кожноï людини рано чи пiзно настає такий

момент, коли вона вiдкидає всi своï щоденнi турботи й

проблеми, вiдсторонюється вiд буденноï суєти i

замислюється над тим, для чого ж, власне, вона прийшла у свiт. I,

певно, по-справжньому щасливим є той, хто не вагаючись може

вiдповiсти на це запитання. Однак чи це можливо? Хтось мрiє про

матерiальнi блага, хтось прагне визнання, а хтось просто хоче бути

коханим i живе заради цього почуття, а проте навряд чи хтось зможе чiтко

й без на гань визначити сенс свого життя.

Питання сенсу життя — це одвiчне питання, яким людина

переймається з давнiх-давен. Фiлософи, митцi, представники

найрiзноманiтнiших наук в усi часи вирiшували його по-рiзному. Однi

вважали, що життя -i i,е постiйна боротьба за власне iснування й

добробут (пригадаймо, наприклад, слова Л. Костенко: Життя, мабуть, цо

завжди Колiзей…), iншi стверджували, що людина .живе на Землi для

того, щоб творити, виражати себе в мистецтвi…

Украïнський фiлософ i педагог Г. Сковорода сенс людського життя

вбачав у постiйному пiзнаннi свiту й себе самого, у невтомному прагненнi

здобувати знання й збагачуватися iнтелектуально. У своïй знаменитiй

поезiï Всякому городу нрав i права… вiн наголошує на

тому, що кожен по-своєму визначає життєвi цiнностi та

iдеали, яких прагне, однак найголовнiше, на його думку, для людини

— це мудрiсть, заради якоï вона й мусить жити: А мнi одна

только в свiтi дума, Как би умерти мнi не без ума.

Скiльки iснує людство, стiльки iснує й питання про сенс його

iснування. Воно завжди вiдкрите, бо кожен по-своєму, iндивiдуально

намагається на нього вiдповiсти. Менi ж найбiльше iмпонують слова

О. Гончара, який стверджував, що саме в людяностi людини, в ïï

мужностi, здатностi любити, в силi творчiй, у моральнiй чистотi

полягає найвища духовнiсть, що становить iстинний сенс життя людей

на планетi.

Людина може прожити лише одне життя. На жаль, а може, й на щастя, вона

не зумiє повторити жодного його моменту, пережити його ще раз,

вiдновити… Тому менi здається, що сенс життя полягає в

умiннi жити та почувати себе щасливим. А вмiння жити, на мою думку, це

не лише бажання отримувати задоволення вiд навколишнього свiту, не лише

потреба у професiйнiй чи творчiй саморе-алiзацiï, а й внутрiшня

потреба дарувати добро iншим людям, робити ïх щасливими й завжди

усмiхненими. Я вважаю, що головне для кожного з нас — усвiдомити,

що сенс нашого власного життя — це ще й сенс життя iнших людей,

тому важливо завжди, за будь-яких обставин пам'ятати, що живемо ми не

заради себе, а заради самого життя на нашiй планетi.

4,8(49 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
PadhD
PadhD
16.11.2022
У книзі Юрія Винничука “Місце для дракона” все перевертається з ніг на голову: дракон зовсім не лютий і кровожерливий хижак, що поїдає пишних молодиць, а добрий травоїд­ний мрійник та романтик. Тішиться метеликам, пише вірші та читає Біблію. Біля його печери замість людських останків милують око доглянуті клумбочки мальв, а своє полум’яне дихання він спрямовує тільки вгору – щоб не нищити природу. А найцікавіше, що дракон, він же Грицько, пише вірші. Лише одна річ залишається незмінною: у світі й досі діють “драконячі закони”. Традиції, мислить володар, у князівстві якого миролюбно живе дракон Грицько, зобов’язують будь-що вбити дракона.  Тож князівські посланці скликають лицарів із усіх усюд, проте, зібравшись докупи, відважні лицарі… роз’їхались, адже “лютий хижак” й гадки не мав з кимось боротися, щоб бува не завдати нікому шкоди. Ось така каламбурна зав’язка Винничукової повісті-казки. Далі, як за сценарієм, розпочинається підступна гра на людських, тобто на драконячих, емоціях: князь усе частіше навідується до свого буцімто друга дракона й розпо­відає про свої клопоти через нього. М’якосердий Грицько, він же “кровожерливий” дракон, погоджується битися з лицарями, щоб догодити князеві. “Життя володаря не варте й одного рядка поета”, – розпачливо промовляє Грицькові його наставник і вчитель, самотній старий пустельник. – “Навіщо виховував у ньому розуміння краси й добра? Навіщо зробив з нього поета? Поети так тяжко помирають, і нема їм на цьому світі місця, бо вони нетутешні”.  Продовжуючи демонструвати весь парадокс того, що відбувається, автор укладає в уста дракона не менш парадоксальну прощальну молитву до Господа. Але чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство? Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти. “Що станеться, коли народові буде замало смерті змія, бо зло ним не вичерпалось? Що буде, коли він кинеться шукати й інші джерела зла? Одного дракона на всю державу замало. Де взяти ще стільки драконів, аби кожен мав кого розп’ясти? Де взяти стільки юд, аби мали на кого перекласти провину? Коли народ не має кого проклинати – сили його підупадають. Боже! Пошли нам драконів!” – роздумує автор. Доповнює ці апокаліпсистичні роздуми фастасмагорія про тоталітарне місто щурів “Ласкаво просимо в Щуро­град”. Автор говорить вустами головного персонажа: “Ми народ ліриків, а не воїнів. І вже тому приречені на загибель. Народ, що не породив жодного диктатора, не може називатися нацією.  Це лише юрба, об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя. Зважте – співають про безсмертя, перебуваючи на порозі смерті!” На таких дещо моторошних думках хочемо завершити нашу оповідь. Усе інше нехай підкаже серце та прочитання пророчого “Місця для дракона” – другої книги із серії “Твори” Юрія Винничука.
4,7(72 оценок)
Ответ:
AlexLLG
AlexLLG
16.11.2022
Байка Л. Глібова розповідає про Жабу, яка, побачивши Вола, захотіла ти такою великою, як він. Заздрість примусила її надиматися, поки ! луснула, хоч подруга й застерігала її про небезпеку. Це алегорична картина, яка висміює людей, що прагнуть досягти того, що виходить межі їхніх можливостей. Причому йдеться не про щось необхідне, суспільно корисне, а про звичайні забаганки. Автор у кінці виводить мораль: треба жити так, «як милосердний Бог дає», тобто відповідно до своїх можливостей та здібностей. Байка побудована у формі динамічного діалогу, з емоційно забарвленою лексикою (голубонька, одубіла та ін.).

Джерело: http://dovidka.biz.ua/zhaba-i-vil-glibov-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

4,4(26 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ