Тема: розповідь про заплакану дівчинку на бабусиному подвір’ї.
Ідея: автор показує драму, яка вирує в душі маленької дівчинки і про суть якої ми можемо лише здогадуватися з її відповіді: «Всіх». Нам складно знайти однозначне пояснення причини її плачу.
Основна думка: дитячий плач навіює загальне переживання дисгармонії життя, а проголошене вболівання «за всіх» вказує на недитяче сприйняття світу і змушує замислитись над складністю життя. Врешті, кожна людина має право сумувати за чимось і без видимої причини, а надто дитина.
Жанр: філософська лірика.
Персоніфікація: “розчарована осінь”, “клигає по дворі”, “на душі прохолода”.
Епітети: “дівчинка боса”, “розчарована осінь”
Образ дівчинки у вірші Ігора Павлюка “Дічинка”
Душа дівчинки сприймає весь сум, увесь біль, усі тривоги світу як свої власні, їй жаль усіх. Вона ще маленька, але вже відчуває відповідальність за долю світу. Єдине, що поки що може — поспівчувати, поплакати. Віриться, що коли вона виросте, то зможе діяти й зробити цей світ трохи кращим, добрішим
Климко пом'явся, переступаючи з ноги на ногу, і сказав: — Чудна ви. Кому ж вони зараз нужні, чорнобривці оті?
— Такого нема, — зітхнув Климко, розглядаючи тапочки.
Він скрутив цигарку, припалив од саморобної, з патрона, запальнички і сказав, огортаючись димом: — А сіль ти, синок, проминув. Кілометрів п'ятдесят зайвих пройшов. Сіль — це біла Артемівська. Чув?
Пролунало кілька автоматних черг — видно було, що стріляли вгору, — і натовп знову повернув на базарний майдан, розсипаючись у всі боки.
— От бачиш — і минулося, — сказав до дівчини швець, утираючи долонею закривавлені губи.
А дівчина згорблено, низько опустивши голову, тягла за ним свою тачку на дерев'яних колесах.
Він поскидав із себе одну за одною всі вкривачки: теплу ковдру, старе пальто, якісь кофти, діжурку свою — і встав, спустивши ноги додолу.
Объяснение:
1.На мою думку Анна Карен1на була рабою кохання,адже нав1ть за кохання вона була готова в1ддати 1 в1ддала найдорогоц1нн1ше що э у людини-життя.
2.У смерт1 винна сама Анна. Вронського не можна вважати винним,адже Анна сама накручувала себе щодо нього.В1н же просто не так палко кохав Анну.
3.Толстой не засуджуэ, а намагаэться зрозум1ти Анну,зрозум1ти у чому трагед1я.В1н виступаэ як не суддя,а гуман1ст.
4.На мою думку Анна Карен1на скор1ше легковажна ж1нка,н1ж траг1чна геро1ня,адже вона,зважаючи на свого чолов1ка Олекс1я Карен1на та на д1тей,кинулася п1д по1зд,можна нав1ть сказати що вона у як1йсь м1р1 1 его1стка.