Метафори: «сонце гріло, не пекло»; «сонце… не довго молилось»; «сонце запекло, почервоніло і рай запалило»; «небо помарніло».
Метафора — перехід інтуїтивного осяяння у сферу раціональних понять.
Риторичні запитання: «Чого маленькому мені тоді так приязно молилось, чого так весело було?».
Риторичне запитання — риторична фігура, яка полягає у використанні запитання, що містить у собі ствердну відповідь.
Объяснение:
Тема: спогади ліричного героя (поета) про своє кріпацьке дитинство, коли він пас худобу. Головна думка: засудження кріпацтва, коли людина не була вільною; кожна дитина має право на щасливе життя, любов та піклування.
Это можно взять как проводной мотив
Читаючи Остапа Вишню, взагалі починаєш розуміти його, тобто всі його роздуми, монологи, думки і саме основне розумієш що в цієї талановитої людини є почуття гумору.
Один із його творів є "Моя Автобіографія". Прочитавши я побачила, певний силует, так мовити творчої людини, яка ще з маличку думала про величне своє майбутнє, про майбутнє великого письменника.
З дитинства Остап Вишня(Павло Губенко), був талановитою дитиною, розумною, яка шукала натхнення у кущах з коноплями, з картопльою, буряків. Якого шукали постійно батьки, сварили, а він просто хотів надихнутися чимось, і з самого дитинства він розумів що не проста його робота, не просте його призначення в цьому світі.
В цій усмішці, змальовуються моменти життя, а саме дитинства, оповідач постає перед нами допитливим, веселим, життєрадісним, кмітливим, самостійним, дитина яка хоче , прагне навчатися і пізнавати щось нове.
Так і виходить, Остап Вишня написав свою біографію, але з яким запалом, з метою, щоб читачеві було цікаво читати і легко, як він сам говорив людини потрібно "лікувати чудовим гумором, лікувати сміхом".
Объяснение:
