1.Літературу якої країни представляє Туве Янсон?
- Фінську
2. Туве Янсон відома лише як письменниця, чи працювала ще в іншій галузі?
- Як скульптор, ілюстратор, науковець.
3. Як виник образ мумі- тролів
- У детинстві дядько лякав майбутню письменницю злими тролями. Однак злих персонажів скандинавського фольклору письменниця перетворила на добрих казкових героїв.
4.Якого кольору був будиночок в Долині мумі-тролів?
- Блакитного кольору
5. Перелічте мешканців і гостей Мумідолу
- Долину мумі-тролів заселяють мумі-тролі, хропусі, мумрики, мудрики, гемулі, мюмлі, чепурулі з капарулями та інші істоти, наділені рисами і людей, і тварин.
6. Де сховалися герої від комети?
-У печері
7. Життєві принципи Т. Янсон, втілені у творах про мумі-тролів
- Не варто боятися бути собою. Бо наші дивності – це і є те, що допомагає нам знаходити вихід із найскладніших історій.
8. Які правила життя від мумі тролів ви запам’ятали
• Однаково важливо знати дві речі: як бути одному і як бути з іншими.
• Іноді хтось потребує тиші і самотності, і в цьому немає нічого поганого.
• Буває, що все, що тобі потрібно, це поговорити з друзями!
• Насправді про все можна скласти пісню.
• Вночі може бути або страшно, або чарівно, залежно від компанії.
• Ті, хто вас люблять, ніколи не звернуть увагу на вашу незграбність.
• У більшості випадків кінець – це початок!
9. Які моральні цінності утверджуються у творі Туве Янсон "Комета прилітає"?
• Насамперед дружби, щирості, взаєморозуміння та підтримки.
• Утвердження сімейних цінностей
• Любовь та шанування до природи
10. Відгадайте персонажа за тим, який талант він має. «Вміє вирішувати будь-які проблеми за до своїх супер оладків із малиновим варенням»
- Мумі мама
Объяснение:
«Тоді дівчинка, зігнута вся, подивилась на нього спідлоба якимсь глибоким зором чорних матових очей і спокійно сказала:
— Нічьо.. . В мене є другі... май ліпші».
«Марічка теж вже ходила в заплітках, а се значити мало, що вона вже готова й віддатись»
«Сходились коло церкви або десь в лісі, щоб стариня не знала, як кохаються діти ворожих родів. Марічка любила, коли він грав на флоярі. Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якої ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки»
«Марічка обзивалась на груфлояри, як самичка до дикого голуба, — співанками. Вона їх знала безліч. Звідки вони з'явились — не могла б розказати. Вони, здається, гойдалися з нею ще у колисці, хлюпались у купелі, родились у її грудях, як сходять квітки самосійні по сіножатях, як смереки ростуть по горах.. . Марічка і сама вміла складати пісні».
«Як муть мряки сідати на гори, я сяду та й си заплачу, що не видно, де пробуває милий. А як в погожу річку зазоріє небо, я му дивитись, котра зірка над полонинков — тому бачить Іванко.. . Тільки співати залишу» .
Нище подано кілька цитат до образу Івана Палійчука \ цитатна характеристика Івана у творі "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського.
"Іван був дев’ятнадцятою дитиною в гуцульській родини Палійчуків» . Виплеканий дивовижною і таємничою природою Гуцульщини, ріс він розумним і допитливим хлопцем. Але був не такий, як усі діти: «Дивиться перед себе, а бачить якесь далеке і не відоме нікому або без причини кричить» . Щось незрозуміле для оточуючих ховалося в його очах, таке, що і мати відвертала від нього очі. Іноді їй здавалося, що це не її дитина, а «бісеня» "
"Задуманий все, встромляв очі кудись поза гори, неначе видів, чого не бачили другі, прикладав мережану дудку до повних уст, і чудна пісня, якою ніхто не грав, тихо спадала на зелену отаву царинок, де вигідно послали свої тіні смереки"
"Коли Іванові минуло сім літ, він уже дивився на світ інакше. Він знав вже багато. Умів знаходити помічне зілля.. . Знав, що на світі панує нечиста сила, що арідник (злий дух) править усім; що в лісах повно лісовиків, які пасуть там свою маржинку.. . що там блукає веселий чугайстир, який зараз просить стрічного в танець та роздирає нявки; що живе в лісі голос сокири... "
"...несподiвано зовсiм, коли вiн зводив очi на зеленi царинки, де спочивало в копицях сiно, або на глибокий задуманий лiс, злiта до нього давно забутий голос:
Iзгадай мнi, мiй миленький,
Два рази на днину,
А я тебе iзгадаю
Сiм раз на годину.. .
Тодi вiн кидав роботу i день пропадав"
"I коли так молились, Iван був певний, що за плечима у нього плаче, схилившись, Марiчка... "
"Безжурна молодiсть й радiсть знову водили його по сих безлюдних верхах, таких мертвих й самотнiх, що навiть лiсовий шепiт не мiг вдержатись там та спливав у долину шумом потокiв"