ответ:
объяснение:
поет із «давньої казки» лесі українки постає перед нами людиною мужньою, непохитною. він дещо іронічний, безперечно, мудрий. поет почуває себе багатієм і володарем всього світу – йому належать діброви, поля, синє небо. для бертольдо це видається як маріння божевільного. пихатому лицареві не зрозуміти, що для поета головне багатство – духовне. справді творча людина не може бути залежною від кого чи чого б там не було.
в умовах залежності митець перетворюється на ремісника. найголовніше в творчості залишатися особистістю, пропускаючи через призму душі всіпереживання любовні чи громадянсько-суспільні, щоб відбитим світлом відобразились думки. як не можна впіймати сонячного зайчика чи вітерець, прив’язати пісню, затулити сонця, так не підвладні чужій волі душа митця, його думки, мрії, ідеї. та повинен бути неабиякий запас мужності в поета, щоб співати свої пісні вголос, щоб не боятись погроз і переслідувань.
лише вільнолюбство і свобода роблять вдумливу людину поетом, змушують його до відкритого вияву почуттів і думок. поет – це також і патріот, який знаходить потрібні слова для підтримки й наснаги співвітчизників. як в «давній казці» співці підняли бойовий дух бертольдового війська, сприяли його перемозі, так і досі слова поетів мають неабиякий вплив на душі людей. митець – це не лише поет чи художник, ним можна назвати людину будь-якої професії, що формує світогляд народу, виражає головні ідеї розвитку.
в наш час такими людьми, наприклад, є журналісти та телевізійники. від їхньої свідомості залежить те, яким ми бачимо світ довкола. свобода творчості робить наш світ цікавим та різноманітним, де кожен має можливість відкрити частинку свого серця всьому людству. не потрібно боятися вільнолюбства, потрібно сприяти поетам в їхньому творчому злеті, і як темрява зникає при світлі сонця, зникатимуть з нашого життя зрада, зажерливість, марнославство, – безліч гидких вад.
1 Особистісний чинник Серед особистісних якостей батьків, що призводять до конфліктів із дітьми, виокремлюють консервативний іб мислення, прихильність до застарілих правил поведінки і шкідливих звичок (вживання алкоголю та ін.), авторитарність та ортодоксальність переконань і ін. Серед особистісних якостей дітей називають низьку успішність, порушення правил поведінки, ігнорування рекомендацій і вказівок батьків, а також неслухняність, упертість, егоїзм і егоцентризм, самовпевненість, лінощі та ін.
2 Вікова криза дітей, яка є перехідним періодом від одного етапу дитячого розвитку до іншого. У критичні періоди діти стають неслухняними, капризними, дратівливими. Вони часто вступають у конфлікти з оточуючими, особливо з батьками. У них виникає негативне ставлення до раніше виконуваних вимог аж до упертості.
3 Деструктивність сімейного виховання.
Виокремлюють певні риси деструктивних типів виховання; розбіжності членів сім’ї з питань виховання; суперечність, непослідовність, неадекватність дій батьків щодо дитини; опіка і заборони в багатьох сферах життя дітей; підвищені вимоги до дітей, часте застосування погроз і покарань.
4 Тип внутрішньосімейних відносин. Визначають гармонійний і дисгармонійний типи сімейних відносин. У гармонійній сім’ї встановлюється відносна рівновага, що виявляється у формуванні психологічних ролей кожного члена сім’ї, сімейного «Ми», здатності членів сім’ї вирішувати суперечності. Дисгармонія сім’ї проявляється у негативному характері подружніх відносин, що виражається у конфліктній взаємодії подружжя. Рівень психологічної напруги в такій сім’ї має тенденцію до наростання, призводячи до невротичних реакцій її членів, виникнення відчуття постійного неспокою у дітей.
5 Невідповідність потреб дитини й вимог дорослих, які до того ж можуть бути різними, а то й суперечливими з позицій вчителя і батьків, може привести до виникнення конфлікту. Нова соціальна ситуація розвитку школяра супроводжується віковою кризою, що пов’язано з системними якісними змінами в сфері його соціальних відносин, діяльності та свідомості. Впертість, вередливість, імпульсивність, гіперактивність, підвищена потреба в увазі та інші властиві віковим кризам негативні поведінкові прояви загострюються у випадках ігнорування дорослими потреб дитини в сфері спілкування та діяльності і навпаки, пом’якшуються при правильному вихованні.
