Гармонія – це певний тип міри , де якісні протилежності перебувають в якісній єдності і цілісності . Ми часто замислюємось про своє душевне самопочуття , намагаємось зрозуміти чи врівноважені гармонійні тереза . Та в чому ж полягає суть цього терміну ? На мою думку , вміння співіснувати з людьми , співчувати , розуміти , допомагати робить нас «чистішими» , мудрішими, добрішими , звертає увагу людей - ти стаєш комусь потрібний і розумієш , що у цьому житті тобі відведена неабияка роль. Це , власне, щастя. А чи не є щастя наслідком гармонії ? Адже коли людина спокійна вона не має тягаря на душі, їй підвласне все. Не раз у журналі чи то газеті мені випадала можливість прочитати слова про те , що тіла й душа перебувають у повній гармонії. Це означає , що людина цінує себе, свої якості , її тіло – це як доповнення душі, її довершеність. Гармонію душі можна порівняти з гармонією природи і людини.
Останнім часом ми зовсім не цінуємо того, що дає вона нам , приймаємо її дари , приносячи при цьому ще й шкоду . Але, говорять, що якби людина навчилася б цінувати природу і взялась за її відновлення , то та віддячила б їй сторицею. Тоді ми були б у повній гармонії з нею : вона – нам, ми – їй. Кожен користувався б усіма привілеями , але й знав міру, був спокійним , що через сто , двісті, тисячу років ще буде, що від неї взяти. То чи це не є щастям? Хіба можливість спокійного, доброго, привабливого майбутнього і віра в себе це не є гармонією?
Кожен із нас намагається відірвати ласий шматочок від загального щастя . Усе в житті людина робить для того, щоб бути щасливою . І, не важливо, коли це станеться . Можливо, у юності, у похилому віці, а найголовніше те, що ми женемось за власним щастям , щоб відчути, зрозуміти , що ж це таке , зробити ковток його і повірити в себе назавжди. Невідомо хто нам його дає чи Бог , чи ми самі здобуваємо власними зусиллями. Цікаво , чи є ця чаша щастя , і в чому ж воно полягає? На мою думку, бути щасливим означає радіти кожному новому дню , бачити здоровими й життєрадісними батьків, друзів; мати мету у житті й вірити, що мрії збуваються. Але з іншого боку в цьому і полягає душевна гармонія .
Коли людина прокидається зранку , бачить сонечко за вікном , радіє тому, що настав новий день сповнений пригодами, переживаннями, вона розуміє і вірить , що можливо, сьогодні з’явиться на небі зірка , яка матиме її ім’я. Це і є гармонія та щастя . Це два поняття, які доповнюють один одного і робляться нероздільними .
Сьогодні багато людей не є щасливими. Якщо спитати у них чому? Вони назвуть безліч причин , і , не одна з них не буде суттєвою , тому що найголовнішою є відсутність гармонії душі. Ці люди просто не мають сили волі , не намагаються повірити в себе, цінувати життя , як єдину можливість робити помилку і виправляти їх.
Один мудрець казав, що щастя і гармонія гналися за ним усе життя , а він тікав і не хотів зупитися і зустрітися з ними. Чому ? Просто намагався залишити близьким , рідним, для усього світу більше, але щастя його все таки спіткало, він прожив багато років, а може живе і досі , сповнюючи наші серця щастям. Віра , надія ,любов переповнюють наші душі бажанням жити. Тому не потрібно боятися поділитися власним щастям , щоб із тобою поділилися своїм.
Сюжетна основа твору — проста. Поховання на Аскольдовій могилі ук- раїнців-воїнів. Проте твір більше емоційний, ніж розповідний. Читач дізнається про те, що тридцять воїнів поховали в одній могилі, що вони були молоді й славні, що навкруги буяла чарівна природа... А їх немає не буде вже ніколи. Вони навіки залишили те, що найбільше любили — свою Україну. Ліричний герой — збірний образ. Це тридцять мучеників. Це — український цвіт! їхня загибель — початок кривавої дороги. Скільки ще того цвіту загине? Що було далі, ми вже знаємо. Далі був геноцид... Така перспектива думки. Від 1918 року до кінця XX століття. У поезії «Пам'яті тридцяти» багато символів. Сонце, вітер, Дніпро — символи життя, можливого щастя, радощів, Кривава дорога — нещасливе майбутнє. Символічний і образ Каїна. Те, що загинули дуже юні, а навкруги буяє життя, ще більше загострює усвідомлення такого тяжкого лиха, такої втрати, неприродності смерті. Разом із юнаками загинули і їхні ненароджені діти, онуки, правнуки, яким так і не судилося побачити свою Україну. Емоційному наснаженню твору сприяють стислі речення, точні вислови, закінченість думки у двох коротких рядках. Вірш короткий, як сплеск болісної розповіді. Розділові знаки: тире, двокрапка, багатокрапка, знак оклику й знак питання (у риторичному запитанні «На кого завзявся Каїн?»), однакове закінчення й початок твору — усе сприяє створенню відповідного настрою, наростанню емоцій. Влучні епітети (славних, молодих, коханий, кривавих) і метафори {сонце квітне, вітер грає, рука посміла знятись) Художньо збагачують твір.
Народна пісня «Сонце низенько» оспівує кохання парубка та дівчини, які чекають вечора, щоб зустрітися. Головне у стосунках молодих людей — вірність та чесність, ніжність, Хлопець називає дівчину «мої серденько», дівчина — «мій голубочку». їхні почуття глибокі, такі, що закохані не уявляють собі життя одне без одного. У пісні є характерні вигуки, пестливо-зменшувальні слова та інші засоби виразності. Ідея пісні – уславлення кохання, як найроманичнішого почуття, яке є змістом життя двох люблячих людей. Цю пісню у переробці використав І.П.Котляревський у п’єсі «Наталка Полтавка»
Останнім часом ми зовсім не цінуємо того, що дає вона нам , приймаємо її дари , приносячи при цьому ще й шкоду . Але, говорять, що якби людина навчилася б цінувати природу і взялась за її відновлення , то та віддячила б їй сторицею. Тоді ми були б у повній гармонії з нею : вона – нам, ми – їй. Кожен користувався б усіма привілеями , але й знав міру, був спокійним , що через сто , двісті, тисячу років ще буде, що від неї взяти. То чи це не є щастям? Хіба можливість спокійного, доброго, привабливого майбутнього і віра в себе це не є гармонією?
Кожен із нас намагається відірвати ласий шматочок від загального щастя . Усе в житті людина робить для того, щоб бути щасливою . І, не важливо, коли це станеться . Можливо, у юності, у похилому віці, а найголовніше те, що ми женемось за власним щастям , щоб відчути, зрозуміти , що ж це таке , зробити ковток його і повірити в себе назавжди. Невідомо хто нам його дає чи Бог , чи ми самі здобуваємо власними зусиллями. Цікаво , чи є ця чаша щастя , і в чому ж воно полягає? На мою думку, бути щасливим означає радіти кожному новому дню , бачити здоровими й життєрадісними батьків, друзів; мати мету у житті й вірити, що мрії збуваються. Але з іншого боку в цьому і полягає душевна гармонія .
Коли людина прокидається зранку , бачить сонечко за вікном , радіє тому, що настав новий день сповнений пригодами, переживаннями, вона розуміє і вірить , що можливо, сьогодні з’явиться на небі зірка , яка матиме її ім’я. Це і є гармонія та щастя . Це два поняття, які доповнюють один одного і робляться нероздільними .
Сьогодні багато людей не є щасливими. Якщо спитати у них чому? Вони назвуть безліч причин , і , не одна з них не буде суттєвою , тому що найголовнішою є відсутність гармонії душі. Ці люди просто не мають сили волі , не намагаються повірити в себе, цінувати життя , як єдину можливість робити помилку і виправляти їх.
Один мудрець казав, що щастя і гармонія гналися за ним усе життя , а він тікав і не хотів зупитися і зустрітися з ними. Чому ? Просто намагався залишити близьким , рідним, для усього світу більше, але щастя його все таки спіткало, він прожив багато років, а може живе і досі , сповнюючи наші серця щастям. Віра , надія ,любов переповнюють наші душі бажанням жити. Тому не потрібно боятися поділитися власним щастям , щоб із тобою поділилися своїм.