риси характеру павлуся вольові якості: а) цілеспрямованість і наполегливість; б) мужність і витримка; в) незламність і твердість; г) готовність на самопожертву; д) велика сила волі; е) ненависть до гнобителів українського народу, зрадництва. розум і кмітливість: а) володіння зброєю; б) застосування знань, отриманих від діда андрія і козаків. почуттєві риси: а) справедливість; б) вірність; в) сердечність і доброта; г) гордість; д) кмітливість і винахідливість; е) любов до сестри, родини, рідного краю; є) вміння реально оцінювати ситуацію.
довідник цікавих фактів та корисних знань . павлусь — козацький нащадок. 2. прив’язаність хлопця до сестри, його лицарська поведінка. 3. засвоєння козацьких умінь та навичок. 4. відвага, сміливість та кмітливість головного героя. 5. допитливість, здатність павлуся до науки, його товариський характер. 6. твердість у вірі. 7. співчуття до невільників, волелюбність. 8. блискучий план врятування сестри. 9. любов до рідного краю. 10. вірність даному слову. а. чайковський “за сестрою” характеристика павлуся головний герой повісті — павлусь. хлопець жив у селі спасівка з дідусем, матір’ю та сестрою ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників україни. саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. чимало перешкод виникло на шляху до криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, іншим у скруті. звісно, що таким сміливцям посміхається доля. павлусь досяг своєї мети: девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. навіть девлет-ґірей визнав: «добре в тебе серце, хлопче! »
т.г.шевченко — центральна постать українського літературного процесу xix ст. його творчість мала вирішальне значення в становленні й розвитку нової української літератури, утвердивши в ній загальнолюдські демократичні цінності та піднісши її до рівня передових літератур світу. у своїй поезії шевченко звернувся до тем, проблем та ідей (соціальних, політичних, філософських, історичних, художніх), які до нього ще не порушувалися в українській літературі або порушувалися надто несміливо й соціальне обмежено.
збагачуючи українську літературу новими життєвими темами й ідеями, шевченко став новатором і в пошуках нових художніх форм та засобів. автор "кобзаря" виробляв і утверджував нове художнє мислення. його роль в історії української літератури більша, ніж роль пушкіна в російській, міцкевича — в польській літературі. його значення в розвитку передової вітчизняної суспільної думки, соціальної і національної свідомості народу не менше, ніж в історії поезії.
наша дума, наша пісня
не вмре, не
от, де люде, наша слава,
слава україни!
без золота, без каменю,
без хитрої мови,
а голосна та правдива,
як господа слово.
тарас григорович шевченко народився 9 березня 1814 р. у селі моринцях звенигородського повіту київської губернії у родині григорія шевченка та катерини бойко. батьки шевченка були кріпаками магната василя енгельгардта. наступного року родина (у якій крім тараса, було 6 дітей: старші - катерина, марія і микита, молодші - ярина, марія і йосип) переїздить до кирилівки. у віці 8-ми років батько віддає тараса до школи до дячка-вчителя павла рубана. 1823 р. помирає мати тараса, а через два роки помирає і батько. залишившись сиротою, малий тарас спершу жив у дячка павла (де пас свині, працював разом з наймитами), згодом був школярем-попихачем у дяка п. богорського (де майже голодував), далі у лисянського диякона-живописця великими відрами носив воду з річки та розтирав фарби. з 1827 р. наймитує у кирилівського священника г. кошиця.
з ранніх років тарас цікавився народною творчістю, у дяків він навчився читати і писати, також рано виявився у хлопця хист до малювання, який помітив маляр з села хлипнівці, але тарасу було вже чотирнадцять років і його зробили козачком енгельгардта. в той час молодий шевченко вперше закохався в дівчину оксану. родичі та знайомі закоханих були впевнені, що молоді одружаться, щойно досягнуть старшого віку, але надії були марними, бо восени 1829 р. разом з обслугою енгельгардта шевченко виїздить до вільна. розлука була несподівана і довга, усе своє подальше життя шевченко буде з ніжністю згадувати ту дівчину, яку колись кохав. помітивши у хлопця хист до малярства, енгельгардт віддає тараса вчитися до досвідченого майстра (можливо, яна рустемаса).
1831 р. шевченко приїздить до петербурга, а вже наступного року енгельгардт законтрактував шевченка на чотири роки ширяєву - різних живописних справ майстру. 1836 р. шевченко у складі артілі ширяєва розписує театр у петербурзі. знайомиться з іваном сошенком, гребінкою, григоровичем, венеціановим, жуковським, брюлловим. у лютому 1837 р. товариство художників дозволило шевченкові (неофіційно) відвідувати навчальні класи. квітень 1837 р. брюллов створює портрет жуковського, який був розіграний у лотереї за 2500 карбованців - за ці гроші було викуплено шевченка з кріпацтва, а 25 квітня 1838 р. тарасу була вручена жуковським відпускна.
