П`єса «Мина Мазайло» – одна з кращих у творчому доробку письменника. Вона примушує замислитися над такими вічними цінностями, як любов до своєї Вітчизни, свого народу, рідної мови. У цьому творі автор дуже чітко розкриває значення слова «патріот», слова, яке сьогодні, на жаль, не всі правильно розуміють.
У творі ми гаємо за життям родини Мазайлів. Ця родина роз`єднана, немає взаєморозуміння між її представниками. Батько – Мина Мазайло – змінює прізвище на російське, вважаючи, що саме через українське прізвище заважає його кар`єрному зростові. Мину підтримують жінка і донька, які давно вже забули своє коріння, забули рідну мову. Вони повністю русифіковані, і це їх влаштовує.
Представником протилежного табору є син Мини Мокій. Цей хлопець являється носієм прогресивних ідей українізації, він вірить у відродження всього українського і намагається сприяти цьому, розпочавши з себе. Мокій говорить чистою українською мовою, цікавиться її історією, значенням слів. Крім цього хлопець хоче додати до свого прізвища ще одну суто українську частину. Ідеї Мокія розділяє дядько Тарас, який вважає, що майбутнє держави саме за українізацією. Навіть Уля, подруга Рини, сестри Мокія, яка спочатку мислила як і вона, прийняла бік Мокія. Він зміг довести дівчині, що українська мова – наймелодійніша і найпрекрасніша, а традиції та звичаї України давні та таємничі. Тільки той, хто по-справжньому вірить у якусь ідею, може примусити повірити в неї інших!
Тож, я вважаю, що п`єси «Мина Мазайло» М. Куліша являється досить актуальною в наш час. адже сьогодні достатньо таких людей, як Мокій та дядько Тарас – відданих справжніх патріотів. Можливо, вони і оголошують про свої ідеї на площах та майданах, але вони прагнуть змін. Я думаю, що людина, яка вважає себе патріотом, має почати з себе. Якщо вона буде говорити українською мовою, відроджувати (у своїй родині) українські традиції, працювати на благо Батьківщини, то тільки тоді за нею потягнуться інші – однодумці. Сьогодні, на жаль, багато псевдо-патріотів. Людей, які тільки на словах люблять свою Вітчизну, але нічого не роблять для того, щоб життя на Україні покращилося. Таких людей патріотами я не вважаю.
Є у наш час і такі люди, як Мина. Адже не обов`язково змінювати прізвище, щоб отримати гарну посаду! І зараз досить багато пристосуванців, які готові підлаштовуватись під будь-який лад. Жити таким людям, звичайно, простіше, та в душі у них пустка.
Тож я вважаю, що п`єса М. Куліша «Мина Мазайло» буде актуальна ще довгий час, адже типажі, які в ній представлені, існують у всі часи і в будь-яких країнах!
Надеюсь
Із давніх-давен уславилась земля українська піснями, які передавалися від покоління до покоління, від матері до дітей бережно, як найцінніші реліквії. Пісні розкривали духовний світ народу, його прагнення і сподівання, горе і радощі, давали сили в труді і боротьбі за визволення.
"Українська народна пісня, - писав М. Стельмах, - увібравши в себе і грозовий, і барвінковий ласкавий світ, історію і побут, болючі роздуми і найніжніші почуття, воістину геніально поєднала пристрасне й емоційне слово з незбагненним чаром, з незбагненними таємницями мелосу..."
Доля української пісні сумна і велична. Незважаючи на перешкоди і лихоліття, вона вистояла і продовжує чарувати красою нові покоління. Кожна пісня, мов іскра, викресана з душевних глибин, проникає в саме серце, бо, як сказав укладач збірки "Найкращі пісні України" Михайло Шевченко: "Вона має те велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об'єднує, паморочить жагучим почуттям духовності - має дух!"
Народна пісня - це насамперед історія України та невмирущість душі народної, це світ життя і боротьби, надій і сподівань, які не покидають людину і в найтяжчі часи.
Минають століття, змінюються суспільні устрої, потрясають світ війни і голодомори, на зміну одним поколінням приходять інші зі своїми смаками й уподобаннями. А народна пісня залишається, даруючи свою красу та неповторність.
Народна пісня зоряно, незгасно
Горить в моєму серці повсякчас,
Вона мене виводить на дорогу.
Вона мені просвітлює віки,
Де радість і печаль мого народу
Врослися в древа вічного гілки.
(