Жіноча доля… Споконвіків призначенням жінки вважалося бути берегинею. Народжувати й виховувати дітей, берегти домашнє вогнище, працювати в полі, догоджати чоловікові, бути охайною і красивою. Прості жінки виконували цю місію з честю. Княгиня Ярославна з вищого світу, але й на її долю лягли нелегкі випробування. Євфросинія Ярославна — дочка Ярослава Володимировича галицького, друга дружина Ігоря, який одружився з нею 1184 року. Ярославна закохана в свого чоловіка, і ось цього щастя подружнього життя їй відведено лише один рік, бо уже в 1185 році Ігор вирушив у похід на половців і потрапив у полон. Як же тяжко молодій жінці відривати від серця свого милого і проводжати, може, на вірну смерть! Але вона свідома того, що її чоловік — князь, полководець, воїн. Жінка повинна мужньо винести це горе, ще й подати приклад жінкам дружинників.
З тривогою чекає вона звісток із поля бою, радіє першим перемогам Ігоря. Але ось страшна звістка: військо розбито, а її милий ладо у полоні. Ярославна не криється зі своїм горем, вона виходить на Путивлівський вал, у розпачі звертається до сил природи по до
Оху притаманна хитрість, він уміє чаклувати й використовує це для власного добра. Достатньо егоїстичний, бажає мати рабів для полегшення своєї праці та, можливо, «пенсію». Також полюбляє обманювати, але й це використовує нечасто. Люди, які постаріли, йому користі не дають, тому він їх виганяє. У казці така людина з'являється й розповідає таємницю Оха. Казка описує його як діда з білою бородою, у білому одязі. З'являється у казці з назвою «Ох», де описується як низького зросту дід, увесь зеленого кольору з довгою бородою. З'являється після того, як хтось, сівши на пеньок, вигукує слово «ох». З'являється він нізвідки, просто на пеньку.
