Цих трьох жінок об'єднює одна трагічна доля:Катерина була жінкою покриткую,яка покохала москаля,а той її кинув,батьки не могли терпіти такої ганьби, якою їх обливали і Катерину,а та натомість взяла дитину і пішла шукати того москаля,а коли його знайшла він вдав,що її не знає дитину лишила на дорозі, а сама пішла втопилась,а Ганна з поеми наймичка віддала свою дитину бабі із дідом ,які не могли мати дітей їм підкинула,але потім так сталося ,що вони були вже старі не могли доглядати за дитиною пішла до них в наймички і коли настала та хвилина вона вже була присмерті зізналася цій дитині, що вона його мати і померла і так само і в Марії ці три поеми тісно пов'язані одна з одною, бо в них полягає трагізм і важкою жіночої долі.
У «Думі про козака Голоту» розкривається одна зі сторінок історії українського народу — боротьба проти татарських нападників. Події, які змальовані в думі, стосуються XVI—XVII століть. У ті далекі буремні часи татарські й турецькі військові загони часто нападали на українські села й міста, грабували їх, а людей забирали в полон і продавали на невільницьких ринках. Але український народ не корився жорстоким нападникам, мужньо боровся проти них. У цій звитяжній боротьбі особливо відзначилося козацтво. Як своїх вірних захисників народ оспівав козаків у багатьох думах.Одним із таких улюблених героїв є козак Голота. Читаючи думу, ми дізнаємося, що козак Голота небагатий. На ньому свита з грубого сукна («семиряга»), «шапка-бирка, зверху дірка, травою пошита, вітром підбита», на ногах — онучі «рядняні» й постоли в’язові. Зовсім небагаті шати! Та незважаючи на свою бідність, козак дбає про те, щоб бути гідним захисником вітчизни. Він має і «коня вороного», і «ясненьку зброю». Він мужній, сміливий, відважний: «не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота». Разом із тим він чесна, справедлива, миролюбна людина: «ні города, ні села не займає». Це справжній захисник рідної землі, народний герой, що вміє постояти і за свою честь, і за свій народ.Він є уособленням військової доблесті й честі, мужності та лицарства. У такому змалюванні козака відбито всенародну любов і пошану українського народу до свого захисника. З’ясувавши хижий намір свого ворога — багатого татарина, шо хотів захопити козака й продати його в неволю, — Голота вбиває татарина в чесному відкритому поєдинку. У «Думі про козака Голоту» народ прославляє перемогу мужнього, сміливого козака над нападником-татарином і висловлює своє одвічне заповітне бажання, щоб козаки завждиХороші мислі малиІ неприятеля під ноги топтали.Прочитавши «Думу про козака Голоту», я зрозуміла, яке міцне коріння мас наш волелюбний народ. Дух справжнього козацького лицарства, мужності й відваги жив і живе у нашому народі. Козак Голота не може не сподобатись. І військовою вправністю, й чесністю, й доблестю він викликає повагу й захоплення.Цей образ учить нас любити нашу прекрасну Батьківщину, як зіницю ока берегти її честь і незалежність, як це зумів зробити герой народного епосу — славний козак Голота, подвигом якого захоплюється не одне покоління його нащадків.
я дуже люблю читати шевченка я вже прочитала твори його з книги кобзар скільки було в мене радості який шевченко талановитий я читаю вечорами його кобзар і поринаю у його світ поезії я навіть вивчила кілька віршів і так легко вони вчаться моя сімя шанує шеченка скільки емоцій переживаньдарують його твори вечором я знов сіла і читаю твори шевченка вони вчать радіти і бути добрим а деякі з них такі сумні я схвалюю твори великого поета і сама залюбки б щось написала а кобзар то ніби книга яка вчить прекрасному і відкриває світ читачеві сповнений радостями і сумом я люблю читати кобзар ( Віталінка )
