Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.
І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.
Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.
А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.
Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.
Світ мистецтва у п'єсі А. Чехова "Чайка"
П'єса "Чайка" чи не вперше підняла завісу над таємничим світом театру, літератури. Чехов відверто говорить про проблеми сучасного театру і літератури, показуючи його вплив на формування характерів героїв, їхню долю.
Такою показана актриса Аркадіна. Вона вже відома, уславлена, здається благополучною. Але чомусь не дуже віриться у її ідеальний образ. її син, Трепльов, говорить про неї: "Она любит театр, ей кажется, что она служит человечеству, святому искусству, а по-моему, современный театр — это рутина, предрассудок". Чому ж здаються дрібними істини, які пропагує на сцені його мати? Насамперед тому, що ці істини навчили Аркадіну егоїстичної відстороненості від життя, привчили її грати життя, а не жити. Навіть матір'ю для Терпльова вона ніби стає на час, коли він поряд. А коли його немає поряд, то їй ще краще: можна здаватися молодшою. Поряд із нею не менш відомий автор — Тригорін. Він зажив слави талановитого письменника, проте Трепльов слушно зауважив про його творчість: "Что касается его писаний, то... Мило, талантливо... но... после Толстого или Золя не захочешь читать Тригорина". У цих словах мрія Трепльова про справжнє мистецтво, яке до об'єднати людей, зробити бодай щось, аби вони не почувалися самотніми. Ось чому його п'єса пронизливо, емоційно кричить про цю самотність, але його не розуміє навіть мати. Актриса перемагає в ній і тепер. Ревнощі людини богемного кола виявляються сильнішими від звичайного материнського почуття любові, розуміння. Це вражає Трепльова: "Виноват! Я выпустил из вида, что писать пьесы и играть на сцене могут только немногие избранные. Я нарушил монополию!" Щирість почуття не могли оцінити люди, для яких вже давно стерлася межа між життям і театром. Усе їхнє життя — театр, причому у найгіршому розумінні: справжні почуття давно вже замінені в них на звичні мізансцени і театральні паузи. Навіть людська доля для них усього лише сюжет для невеликого оповідання. Це так зване "мистецтво" спотворило долю Ніни, Трепльова. А для Ніни воно стало хрестом, який вона збирається нести усе життя. Це стане заміною життя і щастя для неї, бо вона отруєна театром: "Главное не слава, не блеск, не то, о чем я мечтала, а умение терпеть... Я верую, и мне не так больно, и когда я думаю о своем призвании, то не боюсь жизни". А для Трепльова театр, письменство не може замінити життя. Тому він кінчає життя самогубством.
Роздуми про щирість почуттів і справжність вчинків, про мистецтво і життя — це і є смисл п'єси "Чайка", однієї з перших п'єс про театр і літературу та життя людей мистецтва.
