«…Замислена й трохи печальна. Сумота огортає її збляклі вуста, гусне в дрібних зморшках довкола очей». (Мати) · «…Лобик ще великий, вуха стирчать, і волосся прилизане, мов у дівчини». (Толя) · «…Судилася казкова доля: ходити у формі, курити «Казбек» і водити поїзди». (Ванька) · «…Сидить за масивним столом, спиною до вікна, обличчям до нас. Він, мабуть, невисокого зросту, бо над столом видно тільки його плечі й голову. …Скільки живу, не бачив такої блискучої лисини. Вона була схожа на облуплену крашанку». (Директор школи) · «Там такий задавака. Як учився в сільській школі, ще у сьомому класі, то в нього одного була справжнісінька портупея з великою мідною пряжкою». (Федько) · «…Ходила здебільшого в самій сорочці, так їй було жарко. Піт зрощував її кругле обличчя, і вона раз по раз витиралася рушником, мов після лазні». (Домна Данилівна) · «Ставив оцінки залежно від того, що ти одержав з іншого, попереднього предмета. Якщо «задовільно», то хоч проси, хоч моли, вищої оцінки не доб’єшся нізащо». (Вчитель фізики Юрій Сергійович) · «…Відвідував гурток планеристів. Він єдиний із восьмикласників піднімавсь у повітря…» (Василь Гаврильченко) · «Двері рипнули, і до класу ступила така молода, така гарна дівчина, що коли б ми зустріли її десь поза школою, то нізащо не повірили б, що вона вчителька». (Анжеліка Михайлівна) · «Дівчата за ним вмирали. Носилися як з писаною торбою, казали, що це єдиний хлопець, вартий їхньої уваги». (Кім) · «В неї був старечий надтріснутий голос, вона трохи сюсюкала, деформована постать її зовсім не пасувала до тих високих емоцій, про які йшлося в поезіях, але ми не помічали того нічого». (Марія Федорівна) · «Серед того неймовірного багатства походжав завжди заклопотаний, завжди трохи сердитий…— середнього зросту чоловік із сивим розпатланим волоссям і запаленими короткозорими очима». (Михайло Семенович)
Хіба може бути у щирого українця інший улюблений письменник, крім Тараса Григоровича Шевченка? Насправді, це цілком можливо. Люди володіють різними смаками, уподобаннями, інтересами і всім подібним. Тому люди люблять різні твори і книги, відповідно, і улюблені письменники в них дуже різні. Втім, якщо йдеться особисто про мене, то я віддаю перевагу саме Тарасу Шевченку. Ця людина не даремно вважається найвидатнішим українським письменником, його роль в українській літературі просто неможливо перебільшити, він справжній геній української літератури і справжній символ України.У творчості Тараса Шевченка є безліч цікавих тем. Однією з цих тем є національно-визвольна боротьба українського народу. Як відомо з історії, український народ не мав власної держави надзвичайно тривалий час, що надавало дуже поганий вплив на українців і все, що з ними відбувається. Тарас Шевченко описував подвиги самих сміливих і відважних членів українського суспільства, які протягом довгих років сміливо боролися за те, щоб Україна була незалежною, отримала в своє управління власні землі і змогла бути ефективною в їх управлінні. Творчість письменника про це стала справжнім пам’ятником для нього. До сьогоднішнього дня творами Тараса Шевченка надихаються безліч патріотів, які населяють нашу землю, ці твори допомагають патріотам повноцінно жити і працювати на благо нашої спільної батьківщини. Як тільки в Україні виникають якісь складнощі, патріоти країни збираються під пам’ятниками Шевченка, обговорюють проблеми і прагнуть відшукати якісь рішення щодо цих проблем. Це вражає, і зайвий раз доводить, наскільки творчість великого кобзаря важлива для України.Втім, Тарас Шевченко відомий не тільки написанням патріотичної літератури, але й іншими своїми досягненнями. По-перше, він надзвичайно цікавився звичаями життя представників українського народу. Його цікавило, як живуть звичайні люди, хоча інших письменників, які творили до Шевченка, це практично не турбувало. Особливістю Тараса Шевченка було і те, що він дуже активно описував найскладніші проблеми у житті людини, особливо якщо мова йшла про жінок. Він жалів їх, а тому приділяв велику кількість місця у своїх творах, де описував їх важке життя і намагався показати читачам, що робити можна, а що не можна.Думається, що обидві сторони письменницької діяльності Тараса Шевченка – будь то написання інформації про державу чи про життя звичайних людей – є для нього хорошим пам’ятником, який дає зрозуміти, наскільки в цілому важлива його творчість для всіх нас, навіть тих, хто живе в сучасності.
1.Сподівання Настусі на свободу: "Вона не надіялася ніколи, що буде мати нагоду в чотири очі говорити з могутнім падишахом і може випросити у нього свобідний поворот до рідного краю. Чула всіми нервами, що ся молода людина здібна до благородних учинків." 2.Сміливість і відвертість Насті до султана: "Не тульки палати, йле й уся твоя земля - від тихого Дунаю до Базри і Багдаду, і до кам'яних могил фараонів, і по найдальші стійки твоїх військ і у пустинях. І не тульки земля, але й води, по котрих бушують розбишацькі судна." 3.Відчуття Настусі: "Вона жіночим інстинктом відчула, що доволі глибоко загнала йому в нутро солодку, але затроєну стрілу першого враження симпатії і любові. І відчувала, що він зараз спробує виривати з серця ту стрілу..." 4.Схожість Насті до матері Сулеймана: "Він ще не зустрічав у своїм житті жінки, котра бульше пригадувала б йому матір, ніж ся невольниця. Вже був певний, що вано й тільки вона потрапить виступати супроти нього так само лагідно й так само твердо, як його мати, котра одинока говорила йому одверто правду в очі, коли стрілив якогось бика без пороху."
