Объяснение:
Згарячу Тимко побіг через круті пагорби, та коли кілька разів перечепився за присипане снігом коріння, то вирішив, що краще спуститись до річки.
Тут на крижаному полі він і побачив їхні сліди. Вчора зранку сипала вогка снігова крупа. А сьогодні вона міцно зрослася із снігом, що лежав на товстій сталій кризі. І на цьому хрусткому покривалі добре відкарбовувались сліди. Здоровенні — парубка і малесенькі — дівки. Йти по крупчастому снігу було легко. Лише часом траплялись смуги чистої криги.
І тоді малий розганявся і просто летів по дзеркальній ковзанці.
Як же славно, що дід Пацюк полатав ще до Покрови свої старі чоботи. І попрохав нові онучі у своєї знайомої молодиці, ще тоді, на як вони ходили з дідом і хуторянами до церкви. А який був хитрий дід Пацюк — кожного дня, ще до морозів, вчив хлопчика обертати онучі і взувати чоботи і бігати по двору. Казав: щоб чоботи не зсихалися. Навчав: "Не бий п'ятою, як ідеш чи біжиш! Зіб'єш каблуки — послизнешся у бою і тобі кінець!" Тоді Тимко виправдовувався: "А мені Батько Омелько казав, що треба вміти падати!…" "Хлопче! Надіння від
Петро Сагайдачний – лише згадується; під його проводом починав Іван Сулима. Тарас Трясило – лише згадується; побратим Івана Сулими, який підняв повстання проти поляків.
Боплан – французький інженер, будував Кодацьку фортецю на замовлення польського гетьмана Конецпольського. Богдан Хмельницький – сотник реєстрового козацтва, мав сміливість посміятись з впевненості Конецпольського у непоборимрсті Кодацької фортеці: “На мою думку, все, що людина може збудувати, людина може й зруйнувати!”. Маріон – французький полковник жовнірів, що знаходились у Кодацькій фортеці під час нападу козаків; був страчений за наказом гетьмана Івана Сулими.
