Нещодавно я прочитала захоплюючу повість по дружбу хлопчика Сашка з вовком. Зі справжнім вовком Сіроманцем.
Автор любить природу. У творі він точно передає образи усіх героїв. Можливо, в образі Сашка він описував себе у дитинстві. Коли ми читаємо, то переживаємо разом з героями.
Хоч вовк був старим та сліпим, після зустрічі з Чепіжним, почалося справжнє полювання на Сіроманця. Тільки тоді, коли людина живе в гармонії з природою, вона відповідає взаємністю. Хлопчик сміливий, бо знає: тварини відчувають добрих та злих людей, тому ставляться до них по-різному. Сподобалось мені те, що в творі Сашко не боїться Чепіжного, відстоює свою думку, говорить йому правду. Він також співчуває сліпому Сіроманцю. Навіть відправився в далеку дорогу, бо мав надію та прагнув вилікувати зір вовка. Хлопчик щасливий, що люди верталися з ловів ні з чим, бо тварина врятувалася втечею.
Мене вразила відданість Сіроманця, адже він сам повернувся до Сашка, їхня чудова та незвичайна дружба.
Объяснение:
Хоч як не хочеться йому поспати рано-вранці, але встає, коли його будитьлебеді летять». Головний герой твору — хлопчик Михайлик, в якому легко впізнати самого письменника.Михайлик дуже розумна і розвинена дитина. Biн сам навчився читати і з того часу перечитав всі книги, що «ще не встигли докурити в селі». З надзвичайним задоволенням ходить він до школи. Його не лякає навіть те, що по холоду доводилося бігти на заняття без чобіт. Але Михайлик пізнає навколишній світ не тільки в школі. Багато казок та легенд розповідає хлопчику мудрий дід Дем’ян. З щедрівок, які взимку співали селяни, він дізнається про народні звичаї та прикмети. Батько привчає сина до хліборобської праці, а мати виховує в ньому любов до природи: «роси, легенького ранкового туману, п’янкого любистку, м’яти, макового цвіту, осіннього гороба і калини», вчить розуміти її. Саме тому Михайлик такий чуйний і уважний до світу природи. Його ніжна душа прагне дива. Він мріє, щоб люди ніколи не «одлітали» з села. Хлопець вміє співчувати чужому лиху, прагне до бідним людям з голодного краю.Мені дуже сподобався Михайлик за його щире серце, чесну і доброзичливу вдачу. Я захоплююсь його чуйністю до природи, а також багатою уявою. Мені здається, що цей хлопець, коли виросте, стане прекрасною людиною, яка буде любити рідний край, працювати для нього.