У кожного народу є свій герой-митець. Той, хто зміг прославити батьківщину серед інших народів, стати її символом та духовним наставником. Така постать є і в українців, це - великий Кобзар, Тарас Григорович Шевченко. Він став основоположником нової української літератури. Його художня спадщина увійшла в скарбницю світової літератури.
За життя поет зазнав багатьох поневірянь, виріс у кріпацтві, жив у засланні. Проте не зламався, не втратив віри в свій народ, не став байдужим до своєї землі. Тематика творів Шевченка широка – свобода та воля, любов та вірність, дружба та кохання. У поета є й ліричні твори, й історичні. Шевченко як ніхто інший, зміг описати красу української землі. Важко виділити мій улюблений твір поета.
Збірка поета «Кобзар» стала взірцем української поезії, прикладом для наступних поколінь. Кожен вірш став справжнім шедевром. Твори Шевченка відрізняються особливим ліризмом та хвилюючими сюжетами. Особливо мене вразила поема Шевченка «Сон». У ній автор описує сновидіння, в якому він літає над російською імперією. Він бачить страшне життя кріпаків та в’язнів, солдатів та вдів. Навкруги горе, бідність та несправедливість. Лише царі, панство та багатії не знають лиха. За правдиве зображення тогочасної дійсності Шевченко був засуджений до заслання.
Творчість Шевченка багатогранна та всеосяжна, але водночас близька та зрозуміла. В кожен свій твір Кобзар вложив любов до України та українців .
Объяснение:
В байці "Щука" розповідається про Щуку, яка влаштувала справжній розбій у ставку. Її звинувачують у страшних злочинах:
Того заїла в смерть,
Другого обідрала.
За це Щуку треба покарати. Тому суддям нічого не залишається, як винести справедливий вирок. В образах Ослів, Шкапи та Цапів, що виступали суддями, змальовано нерозумних, обмежених людей. Як не старались судді, а не змогли приховати злочини Щуки і "Щуку на вербі повісити звеліли". Але тут слово взяв стряпчий, в образі якого виступає Лисичка. Вона запропонувала вражу Щуку втопити у річці. Таку "страшну" для Щуки кару присудила Лисичка тому, що та частенько ділилась з нею награбованим. Судді з радістю підтримали цю пропозицію, бо таким чином легко вийшли зі скрутного становища. Отже, цією байкою Леонід Глібов викриває несправедливий суд, засуджує нікчемних чиновників та суддів, викриває хабарництво, кругову поруку чиновників.
Байки Л. Глібова вчать нас добра, справедливості, вчать бути чесними, не лукавити перед іншими, розбиратися в людях, ніколи не бути нікчемним чиновником, суддею, а бути справжньою людиною.
Наступного дня Сіроманець прокинувся знесилений й голодний. Вирішивши що Сашко не прийде до нього він став на свої могутні й знесилені лапи. Й різкий запах Сашка вдарив йому в ніс. Вовк думав що цей запах приніс вітер, але через декілька хвилин він почув як хтось іде і несе з собою пиріжки з печінкою. Сіроманець поволі підійшов й зрозумів що це не Сашко. То була Галя Грушевська. Вона ніжно сказала, протягнувши пиріжок вовкові:
- На. Ти голодний як вовк! – сама не очікуючи того сказала Галя.
Вовк впізнав її й сів їсти пиріжок.
- Сашко зараз вдома. Він захворів й поросив щоб я тебе знайшла й приглянула за тобою, - вела дівчинка.
Вовк різко встав й хотів було бігти до Сашка, але його зупинила Галя.
- Сашків батько не дозволив тобі жити у них… але я можу тихо відсести туди тебе, якщо ти не проти хитни головою.
Вовк ввічливо махнув головою. Галя одягнула йому повідок. Вони разом пішли до Сашка. Галя постукала у вікно.
- Чого тобі? Ти, до речі, Сіроманця знайшла? А годувала його? – хрипів Сашко.
- Годувала, годувала. Ти зараз сам вдома?
- Зараз сам. Через пів години батькі з міста приїдуть. А щось трапилось?
- Сіроманчик до тебе хоче…
Сашко не відповідаючи вискочив із хати й чкурнув до вовка. Вони разом валялися на траві. Потім пішли до хати…