Цим твором Іван Карпенко-Карий сатирично викриває тогочасні суспільні порядки — бюрократизм, судову систему, засновану на хабарництві. В основі сюжету — справжній факт: багаторічне клопотання батька драматурга Карпа Адамовича з метою документально відновити втрачене предками дворянство. Цікаві міркування про свого героя висловив уже на схилі літ сам автор: «Згадую Борулю, хоч люди сміються з нього, бо їм здається, що вони не такі чудаки, як Боруля, а коли гарненько придивитися, то й сміятися нічого: хто б не хотів вивести своїх дітей на дворянську лінію, щоб вони не черствий кусок хліба мали?!»
Боруля намагається завести у своєму домі «дворянські порядки». Комізм тут досягається через разючу невідповідність між давно усталеним життя се-лянина-хлібороба й омріяною панською шляхетністю
Из-за того что он тсал дезертиром, его жизнь сильно изменилась. Его перестали принимать в селе, ему приходилось скрыватся с утра до вечера, прятатся от людей которые ищут а потом казнят этих дезертиров. В ходу того как н прячется от них, в степи он встречает свою давнюю знакомую, они долго разговаривают, обсуждают свою жизнь и расслабляются вместе. Но из-за того что он стал дезертиром они не могут быть вместе. Вообщем если бы он не становился дезертиром, его бы жизнь была полноценной, и возможно все стало бы гораздо лучше чем у него есть на самом деле.
