приветик)
Марлей з’являється з того світу, щоб Скрудж прислухався до нього та змінився!
«У людини душа не повинна бути замкнена, — треба, щоб вона завжди зустрічалася зі своїми близькими, щоб мала співчуття до інших; коли душа не робила цього за життя, то мусить спокутувати по смерті».
За життя про Марлея казали, що в нього немає серця. А так як Скруджа задовольняють ті ж самі речі, що тішили й Марлея, то він отримує можливість побачити, якими можуть бути душевні муки після смерті, якщо він не зміниться поки живий.
Марлей після смерті усвідомив, що головним ділом життя мало бути не накопичення багатств. «Моє діло мусило бути — всі люди, спільне добро. Любов, співчуття, терпіння, доброчинність, — оце все було діло! Торгові справи були тільки краплею того моря справ, що мені було призначено»Вот можешь написать самое главное)☺️
Видатний письменник М. Коцюбинській увійшов в історію української літератури як досвідчений знавець народного життя, а особливо життя селян. Він добре знав їхні проблеми, не залишався осторонь боротьби співвітчизників за свої національні і соціальні права. Внесок письменника у розвиток літератури важко переоцінити, адже він був засновником своєрідного художнього стилю, майстерно володів словом, багатою та повнозвучною українською мовою.
Рання творчість М. Коцюбинського відрізняється докладним аналізом характерів героїв, їхніх вчинків та почуттів. Найчастіше цими героями були діти, що мешкали у селах та бідних передмістях. Ці діти росли у злиднях, змалку були завалені одноманітною, брудною і важкою роботою. Письменник з великою теплотою змальовував цих маленьких мучеників, відображав їхню моральну стійкість і природні чесноти. Такою була і Хариття з однойменного оповідання. Цю дівчинку важка хвороба матері примусила взяти на себе усі обов’язки дорослої людини, таким був і Дмитрик з оповідання «Маленький грішник» та багато інших.
З часом М. Коцюбинський звернувся у своїй творчості до історичних подій, став змальовувати боротьбу українського народу проти панства, аналізувати причини та наслідки цієї боротьби, причому робив це з присутньою у нього великою художньою силою. Символом нестримного прагнення до волі і незалежності, до свободи і щастя став образ Соломії — головної героїні оповідання «Дорогою ціною».
Ще один з шедеврів М. Коцюбинського — ліричний твір «Intermezzo», що зачаровує образністю і співучістю мови. Українську природу, життя народу читач бачить у цьому творі очима ліричного героя, людини, яка напружено мислить серед краси навколишнього світу і з сумом гає страждання людей, що створювали цю красу.
Найпоетичнішим твором М. Коцюбинського справедливо вважається повість «Тіні забутих предків». У цьому творі гармонійно злилися реальність та казка, легенда та історія, буденність та екзотика. Не випадково ця містична історія надихнула відомого режисера С. Параджанова на створення неповторного художнього фільму.
Видатний майстер художнього слова М. Коцюбинський назавжди залишиться в історії української літератури, в серцях українців багатьох поколінь. Він, як і всі великі митці, які створювали поетичні та художні шедеври, — наш однодумець і сучасник.
