Чому ти прийшов на цю землю саме в ролі людини? Ти знаєш? Чому ти розумієш цей світ саме так? Чому ти проживаєш це життя? Такі філософські запитання не одне століття залишаються без однозначної відповіді, адже справді, погляди кожної людини унікальні, несхожі на чужі. Саме це й вирізняє людину з неймовірного різноманіття живого на нашій планеті. Ми повинні бути вдячними за те, що народилися людьми. Адже це відкриває нам неймовірні можливості пізнати цей світ . Свою унікальність потрібно цінувати, берегти, не уподібнюватися до тих, хто вже розпрощався з нею через свої лінь, байдужість, заздрість. Ці риси знищують людину морально, тим самим знищуючи неповторність її світогляду. Потрібно якнайшвидше позбутися таких початків у своїй душі.
Поет нагадує: завтра тебе вже може тут не бути, тому живи. Люди не вічні. Наш час має обмеження і тільки тобі вирішувати, як його використовувати. Не перетворюйся на рослину, твори життя своїми руками. Кожна людина має стільки можливостей, щоб жити повноцінним життям: співати, танцювати, подорожувати, просто ігати за пейзажем з вікна свого будинку. Цінуй життя, і ти будеш найщасливішою людиною на землі.
Полное имя героя - Максим Михайлович Яценко:
"...что тебе скажет пан Максим Яценко..."
"Это вы кличете, Максим Михайлович?"
Максим является дядей главного героя повести, слепого мальчика Петра Попельского:
"Семейство, в котором родился слепой мальчик, было немногочисленно. Кроме названных уже лиц, оно состояло еще из отца и «дяди Максима», как звали его все без исключения домочадцы и даже посторонние."
Максим - мужчина с горячим, добрым сердцем и неугомонной, деятельной мыслью:
ИЗВИНИТЕ ЧТО НА РУССКОМ
