пишу на руском переведете сами украинской раскладки нету
Што самое важно в жизни? этот вопрос задавали себе многие. но у каждого ответ свой. да может быть и куча разноцветных прямоугольничков и важно но наверняка это не самое главное. Как по мне прикрасно было бы пройтись по улице и улыбнутся прохожему который улыбнется тебе в ответ и этим самым ты посеешь семя радости ему в сердце а он тебе. ведь имено такие мелочи могут повернуть весь день с ног на голову. ведь бывает как? На тебя накричало начальство ты накричал на жену жена накричала на сына а сын накричал на кота. точно так же будет и наоботор ты обрадовал человека то еще когото и так далее. поэтому для меня смае главное в жизни дарить людям радость и радость прийдет ко мне
Яскравими представниками жанру гуморески є Степан Олійник і Павло Глазовий.
Твори цих письменників навчають нас уважніше придивлятися до навколишньої дійсності, аналізувати її. Наприклад, в деяких гуморесках вони описують звичайні людські вади, і тоді ми розуміємо, що аби щось отримати, необхідно працювати.
Ми знаємо, що у нашому житті велику роль відіграє гумор, адже саме вміння подивитися на речі з усмішкою допомагає людині не втрачати силу духу в складних ситуаціях, переживати нелегкі моменти. Тож одне зі своїх найголовніших завдань — перетворювати негатив на позитив — сміх, який викликають гуморески цих авторів, із успіхом виконує.
Патріотичний подвиг української дівчини-невільниці оспівано в думі «Маруся Богуславка» . «Дівка-бранка Маруся, попівна Богус-лавка» приходить до темниці, в якій уже тридцять літ сидять козаки, і звільняє їх. Невільники повертаються додому «на ясні зорі, на тихі води, у край веселий» .
У думі Маруся зображена тільки в одному епізоді — звільнення бранців з неволі і прощання з ними. Вона, певно, давно вже в полоні і не може порвати з тим життям, яке у неї склалося. Маруся просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться:
Бо я вже потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької, Для лако. мства нещасного!
Образ Марусі Богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти. Літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-лолонянки були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. Окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на подвиги в ім'я своєї батьківщини.
Почуття жалю до своїх співвітчизників змусило Марусю свідомо піти на подвиг. На неї чекає кара, коли паша, в якого вона викрала ключі від темниці, повернеться додому. Та паша пробачає Марусі за здійснений нею вчинок, бо дуже любить дружину і дітей.
Творці думи виявили велику майстерність у створенні образу Марусі Богуславки та зображенні її героїчного вчинку, вміло побудували сюжет твору. Зі зворушливою ніжністю змальовується рідний край, куди якнайскоріше прагнуть повернутись невільники. Любовно змальований образ батьківщини будив почуття патріотизму, закликав любити і захищати рідну землю.
Отже, патріотичний вчинок, який здійснила Маруся Богуславка, свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу. Та Маруся не могла повернутися на батьківщину, бо любила свого чоловіка та дітей. Покинути їх вона не могла.
Висновок: Маруся Богуславка - справжня патріотка українського народу, героїня яка є прикладом для наслідування.