Твір І. Карпенка-Карого (справжнє прізвище – Тобілевич, один із видатних акторів – братів Тобілевичів) викриває тогочасну прогнилу суспільну систему, з її бюрократизмом і хабарництвом. Головний герой – Мартин Боруля, чиновник, багатий селянин. Він утримує найманих робітників і за фінансами нічим не поступається дворянам. Проте він прагне отримати документ, який би засвідчував його дворянський статус. Навіщо? Для відповіді варто звернутися до історичної довідки:
У п’єсі відображено зміни, які відбулися в українському селі після реформи 1861 року. Мартин Боруля — чиновник, тобто вільна людина, яка сплачує грошовий податок. Як бачимо, чиновники — досить заможні люди, у них велике господарство, на якому працюють також і наймані робітники — збіднілі селяни. Мартин платить робітникам “на своїх харчах тридцять рублів”, крім того, утримує сина-чиновника. Відповідно до указу, чиновники були зобов’язані подати документи, які підтверджували б їхнє дворянське походження. Якщо ж таких документів не буде, то їх прирівняють у правах до селян. Тому Красовський демонструє зверхність над Борулею.
Обірване село
Безрадісне, забите,
Затуркане було,
Але в нім рідне слово
Розкішне зацвіло.