прекрасна пейзажна картина розгортається у вірші т. шевченка «за сонцем хмаронька пливе…» побудований цей твір на казкових, легендарних мотивах, за якими сонце йде спати за море, а вкривають його, як мати дитину, хмарки. але життя складне. є в ньому зло, неприємності. про це нагадує туман, що «неначе ворог». сонце — уособлення тепла, світла й радості, туман же, навпаки, —у, темряви, небезпеки. та людина має завжди вірити, що сонце зійде, прожене пітьму, обігріє, як мати дитину.
джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Оптимізм важливий у житті кожної людини. Не можна допускати, щоб у серці поселилося сумнів. Шлях воно буває там тимчасово, з цим не посперечаєшся, але жити в серці повинна впевненість у кращому майбутньому. Оптимізм - це позитивний погляд в майбутнє, виправдувальний - у минуле, і сприйнятливий - в сьогодення.
Т.е. людина, що являє оптимістом, вірить у те, що все буде досить добре і може бути навіть краще, ніж просто добре. Приклад: водій-оптиміст розуміє, що аварії не уникнути, але вірить, що залишиться живий і ніхто і ніщо не постраждає.
Він знає: те, що сталося, могло бути й гірше, але все набагато краще. Приклад: при тій же ситуації, якщо розбилася машина, оптиміст розуміє, що могли постраждати і люди, але цього не сталося; а якщо постраждали люди, то могли постраждати й інші, але не все так погано.
Оптиміст розуміє, що те, що відбувається не змінити, і це потрібно приймати так, як є. Наприклад: на шляху та ж сама аварія, і її потрібно прийняти, тому уникнути не вдасться, тут не вийде заплакати і все змінити, залишається лише сподіватися, що все буде добре.
Так що оптимістом може бути кожен, якщо у вашому серці часто поселяється сумніви і страх, боріться з ними, виганяйте і сподівайтеся на краще, що чекає вас і ваших близьких попереду.
Всякий, хто вище, той нижчого гне, —
Дужий безсильного давить і жме,
Бідний багатого певний слуга,
Корчиться, гнеться пред ним, як дуга.
Характер хапуги й здирника розкривається не прямолінійно. Поступово, іноді мимохідь, драматург показу його збагачення. Майстерно володіє письменник основним принципом реалістичної типізації — засобами розкриття різних рис характеру людини. Возний зображений не тільки як хабарник. Не раз у п'єсі виявляється його певна освіченість. Він добре обізнаний з українськими літописами. Але це в нього йде не від любові до культури рідного краю, а з його житейської, судової практики, щоб довести права своїх клієнтів на дворянство, він змушений ритися в літописах, обґрунтовуючи походження панків від шляхти, від значної козацької старшини.
Обізнаний возний і з театром, але й тут виявляється його груба натура. Возному хотілося, щоб на сцені справді вбивали, — тоді б, мовляв, було «за що гроші платити». Знає возний і літературу, зокрема вірші. Він просторікує про любов, яка не знає соціальних меж. Ллє й тут слова возного — брехня пана, а не погляди освіченої людини. І. Котляревський розкриває, що то за любов: «Люблю тя, дівицю, как жадный волк младую ягницю». Любов до Наталки не заважє нозному одночасно відвідувати і «вдовствующую дякониху».