М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации

Усорокарічному віці розпочав літературну діяльністьа) тарас шевченкоб) григорій квітка-ослов'яненков) іван котляревськийг) пантелеймон куліш​

👇
Ответ:
симон8
симон8
04.02.2020
Б) Григорій Квітка-Ослов‘яненко
4,5(50 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
olgateviasheva
olgateviasheva
04.02.2020
Тема твору: зображення перемоги козаків під проводом Богдана Хмельницького у битві під Жовтими Водами.

Ідея твору:  уславлення винахідливості та мужності талановитого полководця Богдана Хмельницького.

Основна думка: народ не забуває та оспівує в піснях своїх героїв.  

Рід літератури: ліро-епічний твір.

Жанр: історична пісня.

 

Композиція

Експозиція:  Богдан Хмельницький воює проти ляхів.

Зав’язка: Хмельницький з військом прибуває до Жовтих Вод.

Розвиток подій: до Жовтих Вод «їде ляхів сорок тисяч», Хмельницькому допомагають  татари у битві проти ляхів.

Кульмінація: перемога над ненависним ворогом, бо «утікали вражі ляхи».

Розв’язка:  «не по однім ляшку зосталась вдовиця».

 

Художні засоби.

Епітети: «хорошої вроди», «великую потугу», «сірії вовки» 

Постійний епітет: «орду татарськую», «вражі ляхи» 

Метафора: «становили дубовії хати»

Персоніфікація: «хміль грає», «хміль кисне»

Гіпербола: 

«Гей, поїхав Хмельницький к Золотому Броду, —

Гей, не один лях лежить головою в воду» 

Риторичне запитання: «Чи не той то хміль, що коло тичин в'ється?», «Чи не той то хміль, що по пиві грає?..», «Чи не той то хміль, що у пиві кисне?» 

Звертання: «Не пий, Хмельницький, …» 

Пестливі слова: ляшенькам

Оклики: «Гей, не один лях лежить, вищеривши зуби!»

Рефрен (повтор) : «Чи не той то хміль…», «Ой той то Хмельницький…».

Паралелізми:

«Гей, там поле, а на полі цвіти —

Не по однім ляшку заплакали діти».

«Гей, там річка, через річку глиця —

Не по однім ляшку зосталась вдовиця...».

Вигук: «гей»

 

Кількість строф – дванадцять.

Вид строфи: двовірш.

 

Рими:  в'ється – б'ється, грає – рубає, кисне – тисне, Броду – воду, Води – вроди, маю – знаю, веду – біду, шуби – зуби, хати – утікати, повки – вовки, цвіти – діти, глиця – вдовиця.

Римування: паралельне (АА)

Чи не той то хміль, що по пиві грає?..

Ой той то Хмельницький, що ляхів рубає.

 

Будь уважним до слова.

1. Хміль  — однорічна або багаторічна витка рослина, яку використовують

у пивоварінні.

2. Тичина — довга палиця, жердина для підтримування витких рослин, під¬пирання гілок плодових дерев.

3. Золотий Брод. Золота Вода — поетичні назви урочища Жовті Води.

4. Глиця — листя деяких дерев у вигляді голок, шпильок; хвоя.

5. Повк — тут полк.
4,6(8 оценок)
Ответ:
"Люби свій край, всю душу солов'їну і серця жар йому віддай", — написавши колись ці слова, Володимир Сосюра вже ніколи не відступався від них. Вони стали девізом його життя і творчості. Поет палко любив свій рідний край. Віддавав себе всього Україні, а натомість брав у рідної землі натхнення й віру, мужність, міць та силу, щоб творити "пісні солов'їні" задля неї самої.

Володимир Сосюра любив Батьківщину "всім серцем своїм", а своїми справами він не раз доводив відданість їй. Все творче життя поет присвятив рідному народові, розвитку його культури. Почуття відданості рідній землі у Сосюри особливо ніжне і водночас тривожне:

Є любов до сестри, і до матері, і до дружини,

Є багато любовій, та найдужча й найвища з усіх,

Непогасна, як вічність, до тебе — моя Україно,

Що зростила мене в голубому розгоні доріг...

Саме ця любов давала поетові сили стверджувати, що "всю по каплі кров за свою вітчизну я віддать готов". Саме ця любов у 1944 році, в час, коли українські землі було визволено і на небі з'явилося довгоочікуване сонце, в радісну мить перемоги і загальнолюдського щастя, створила поезію "Любіть Україну". Цей вірш ішов тернистим шляхом до людських сердець. Він, палкий і променистий, сповнений високих патріотичних почуттів, як своєрідний національний гімн, пройшовся по всіх серцях і душах української молоді. Ця поезія має форму послання. Поет, ніби заглядаючи в очі, в душу, одночасно звертається до кожного зокрема і до всього українського народу взагалі:

Любіть Україну, як сонце любіть,

Як вітер, і трави, і води...

В годину щасливу і в радості мить,

Любіть у годину негоди!

Володимир Сосюра змальовує Україну в зірках, у вербах, у квітці, в пташині, у хвилях Дніпра, у тому вічному, що прийшло до нас крізь віки. Поет так майстерно зумів зобразити "вишневу Україну", що її образ, привабливий та яскравий, сам вимальовується перед очима читача. В поезії автор говорить, що тільки тоді ми будемо вічними, коли всім серцем полюбимо Вітчизну. Так, імена тих, хто любив рідну землю не тільки в "радості мить", а й "у годину негоди", знають, люблять, поважають сьогодні, не забудуть і в майбутньому. Бо саме ті, хто звався Тарасом Шевченком, Лесею Українкою, Іваном Франком, зберегли українську мову, пісню, думу, культуру, красу національних святинь, а головне — рідну матір — Україну, її красу і велич. Зберігалася вона для нас з вірою в її безсмертя. Так будьмо ж гідними України!
4,5(61 оценок)
Новые ответы от MOGZ: Українська література
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ