Яхочу вам розповисти про героя з повісті "За сестрою"автора Андрія Чайковського Павлусь. Риси характеру птрішки перелякані, це розповідае повість на розділі коли за ним ггнався татарин. Та спокійний, бо коли козаки схопили татарина який гнався за Павлусем, то він тільки трішки перелякався, а так був спокійний. Я так думаю що з Павлуся - треда брати приклад.
Наші батьки часто нам говорять про те, що варто знати своє минуле.Ми не завжди замислювались - навіщо? Недарма хтось з мудрих сказав, що той, хто знає минуле - володітиме майбутнім.Можливо, хтось скаже, що нам ще рано говорити про керування майбутнім. Але краще, шоб не було запізно! Історія наших предків - безмежне надбання, яке потрібно знати, цінити, берегти та примножувати. Ми повинні знати минуле свого народу, своєї держави. Кожна освічена людина повинна розуміти, що без прожитого минулого немає життя сучасного, без древнього немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для нас історія нашого народу - це не просто минуле, це його серце і душа.Як можна пояснити, чому українці так шанують хліб і землю, яку називають священною, чому калина має таке глибоке символічне значення для нашої культури? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу, бути гідним громадянином своєї держави. У чому полягає мудрість історії? Її потрібно знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою.І страшно, що кров проливається в наші дні. В цей нелегкий для України час, ми чуємо, що Крим і Донбас - це не частина нашої держави.І лише той, хто не знає і не шанує свою історію, може промовчати або заплющити на це очі.А коли очі відкриються, то не вже буде ні держави, ні народу. Знайте і цінуйте минуле, бережіть майбутнє!
Дракон із твору ю. винничука досить незвичайний. вісім років він жив і виховувався сам, бо всі його родичі давно зникли. яйце, з якого він вилупився, багато років пролежало у печері. це не хижак, не страшна істота, а щиросердна міфічна тварина, які ніколи нікому не завдавала кривди. а ще дракон знав грамоту: вмів читати та й навіть писав вірші. але не в очах кожного дракон має такі позитивні риси. так, князь його характерезує зовсім інакше: «жоден володар ніколи не змириться з тим, щоб на його землях жило якесь чудовисько. і дарма — чинить воно руйнації чи так от, як ти, книги почитує, — мусить бути убите». проте пан гудбрант таки наголошує на тому, що дракон зовсім не звичайний: «але до того веду, що цей дракон якийсь дуже дивний. ні на кого не нападає, нікого не вбиває. а найбільше, що мене здивувало, — вигляд його печери». а печера здивувала тому, що у інших драконів завжди перед входом лежить чимало кісток, що говорить про їхню хижацьку суть. це й же житель гличини не може похвалитися своєю здобиччю. дракон грицько, не зважаючи на свою натуру, протистоїть природі. у той час, як люди всіляко показують своє справжнє обличчя. більшість із них – ненажерливі, брехливі та жорстокі. грицько ж виступає їхнім антиподом, контрастує з ними свої милосердям, щирістю та добротою.
Риси характеру птрішки перелякані, це розповідае повість на розділі коли за ним ггнався татарин. Та спокійний, бо коли козаки схопили татарина який гнався за Павлусем, то він тільки трішки перелякався, а так був спокійний.
Я так думаю що з Павлуся - треда брати приклад.