Запитавши, у себе, що таке справжня краса, кожен подумає про щось своє, намалює у себе в уяві свою картину. Для когось краса - це лише зовнішність, а для когось -внутрішній світ людини, такий глибокий та чаруючий. Взагалі, в нашому житті краса скрізь, потрібно лише навчитися її бачити. Та не кожен може відкрити це в собі, бо лише краса власної душі, а це і доброта, і любовь до життя, і відкритість, може показати чаріний світ навколо. Спробуйте стати добрішим і тоді краса світу відкриється для вас,внутрішня краса кожної людини більше не буде загадкою. Чарівність навколо потрібно плекати та захищати, бо те що для тебе є дорогим для когось просто ніщо. Будь уважним до краси власної душі, розвивай її, та й ніколи не руйнуй красу навколо.
Объяснение:
Людина без соціального спілкування не може нормально жити і розвиватися. Тому нам потрібне спілкування з іншими людьми. Протягом усього життя ми починаємо наповнювати його різними особистостями, які так чи інакше визначають нашу долю.
Одні люди несуть тільки позитивний вплив. Вони роблять наше життя кращим, наповнюючи його корисними знаннями і яскравими емоціями. Деякі особистості, несуть протилежний вплив. Вони можуть енергетично пригнічувати, тим самим роблячи світ близьких людей тьмяним і безрадісним.
Турбота про себе
Кожна людина повинна розуміти, що краще віддавати перевагу якості, а не кількості. Не варто гнатися за тим, щоб мати багато друзів і знайомих. Піклуючись про благополуччя свого життя, потрібно вибірково підходити до цього питання.
Психологи радять час від часу проводити аналіз того, з ким ми спілкуємося. Наприклад, можна намалювати на листку паперу дві колонки. У першій потрібно написати усіх людей, які вас надихають, в другій - всіх, хто вас пригнічує. Повірте, у другій колонці будуть присутні імена тих, хто так чи інакше несе негативний вплив на ваше життя. Це не означає, що потрібно повністю викреслити цих особистостей з життя. Просто постарайтеся мінімізувати своє спілкування з ними.
кладний і тривалиий шлях розвитку пройшли українські календарно-побутові звичаї та обряди. Таку назву вони отримали через звязок з календарними циклами (зимою, весною, літом, осінню), від яких безпосередньо залежав побут наших предків. Часом їх ще називають аграрними, тобто пов'язаними з певними видами господарських робіт (сівбою, плеканням посівів, збиранням врожаю). Але це вірно лише до певної міри, оскільки значна частина тих звичаїв та обрядів виникла задовго до того, коли наші предки пізнали хліборобство.Знання природних циклів і орієнтація в часі формувалися ще на тій стадії, коли давнє населення на території України вело привласнювальну форму господарювання, тобто існувало виключно за рахунок мисливства і збиральництва. Залежно від пори року воно переміщалося з місця на місце, тобто дотримувалося напівкочового життя, щоб забезпечити себе достатньою кількістю їжі.Нині майже нічого невідомо про звичаї людей кам'яного віку (палеоліту, мезоліту). Але це не означає, що жодної обрядовості в них не було. Побут тих народів, чий б життя до недавнього часу відповідав первісній стадії, яку давним-давно пройшли наші предки, засвідчує, що звичаї і обряди, приурочені до початку чи закінчення певного природного сезону, були і в них. У цьому переконує ближче знайомство з обрядовими циклами.Минали тисячоліття, поки давні люди приручили звірів, навчилися вирощувати хліб. Перехід від привласнювальної до відтворювальної форми господарювання спричинив зміну життя. Полювання на звірів змінюється на тваринництво. Збиральництво поступово переростає у хліборобство; замість мандрівного життя настає відносна осілість,
тривале проживання на певній території. Але первісні форми життя не зникають безслідно, а доповнюють новий господарський устрій. Ця закономірність властива і обрядовості, в якій давні обрядові дійства постійно доповнюються новими.