ответ:
пантелеймон куліш — видатний діяч української культури, письменник, критик, публіцист, етнограф і видавець, просвітитель і гуманіст, талановитий майстер слова. провідною темою творчості письменника була соціальна й національна доля українського народу, його мова й література, тобто так звана "українська ідея".
найбільшу та найціннішу частину спадщини письменника становить художня проза, зокрема "чорна рада" — перший український історичний роман. до "чорної ради" пантелеймон куліш додав підзаголовок "хроніка 1663 року". в основу роману покладені історичні події складних і важких часів другої половини xvii століття після смерті богдана хмельницького. ця доба відома в історії під назвою "руїни". україну тоді роздирали різні соціальні пристрасті й політичні орієнтації, що й призвели до чорної ради 1663 року. пишучи роман, письменник спирався на численні документи, наукові джерела, літописи, зокрема, "літопис самовидця". у романі діють реальні історичні особи — яким сомко, іван брюховецький. головний конфлікт твору — це боротьба за гетьманську булаву між сомком, якого підтримувала козацька старшина, та брюховецьким, що зумів улестити й повести за собою низове козацтво, селянську бідноту та міщанство. з історичною сюжетною лінією тісно переплітається інша — особиста — кохання лесі череванівни та петра шраменка. творча уява митця реально й живо змалювала нам багатьох персонажів, що не існували в дійсності. це черевань, кирило тур, леся, старий запорожець пугач та інші.
намагаючись дотримуватись історичної достовірності, пантелеймон куліш все ж таки не уник суб'єктивних оцінок. історичний роман не претендує на абсолютну правду, автор має право розкривати свої погляди на минуле. у "чорній раді" авторські симпатії на боці наказного гетьмана сомка та полковника шрама. саме козацьку старшину, яку представляють ці персонажі, письменник вважав тією політичною силою, що могла б забезпечити майбутнє процвітання україни.
объяснение:
ответ:
мій улюблений казковий персонаж - героїня казки с. я. маршака «дванадцять місяців». дівчинка з казки дуже подобається мені, адже вона скромна, працелюбна і добра. її особистий приклад за один день навчив примхливу королеву того, чого не міг її навчити сивий професор протягом усього життя.
оскільки дівчинка була вихованою і доброї, її грубі родички користувалися її безвідмовністю. почувши указ про нагороду за проліски, вони послали її в засніжений ліс. героїня ледь не замерзла на смерть, але побачила, як дванадцять місяців сиділи біля вогнища. вони вислухали історію гості і вирішили . квітня дав їй квіти і колечко на випадок біди. звичайно, мачуха і зведена сестра відняли все це у падчерки. отримавши бажане, королева змусила всіх трьох жінок відвести її на чудове місце. там чарівне колечко впало, і місяці вирішили провчити людей, швидко змінюючи пори року. нарешті, до решти в лісі після негод героям підійшов старець і нагородив всіх виконанням бажання. дівчинка нічого не просила зі скромності, але її все одно нагородили за доброту з кіньми і шубами. саме тоді королева вперше змушена була просити, а не наказувати. так, приклад шляхетної і чуйною дівчинки навчив її поводитися добре.
объяснение:
Скрудж - це старий чоловік, який не знав, що таке любов, радість, ніжність. З самого дитинства Скрудж був позбавлений батьківської любові, що сформувало його особистість. Коли інші учні школи відправлялись на свята до рідної домівки, отримували ласку від батьків, Скрудж залишався на самотині в школі. Хіба таке ставлення могло виховати його гідною люблячою людиною? Звичайно, ні. Чоловік виріс злим, жадібним, самотнім. У нього не було друзів, родини. Він любив тільки гроші, які зробили його скупим. Проте зі Скруджом сталось чарівне перетворення - він нарешті відчув дух Різдва, зрозумів цінність життя. Він навчився радіти, співчувати, любити. Наприкінці твору Скрудж постає перед читачем зовсім іншою людиною: щирою, щедрою, милосердною.