Головний герой повісті — Павлусь. Хлопець жив у сел вка з дідусем, матір’ю та сестрою Ганнусею, але одного дня життя його перевернулося. Павлусь утратив рідних, а сестру татари забрали в полон. Щоб урятувати її, герой вирушає в далекі й небезпечні мандри. Павлусь намагається довести собі, що він — гідний нащадок козаків-запорожців, вірних захисників України. Саме тому хлопець залишає козаків, старшого брата й батька та їде за сестрою. Чимало перешкод виникло на шляху до Криму, але хлопець не здавався: він же славного козацького роду! Його продавали, змушували тяжко працювати, карали, але він гідно переніс випробування долі, не втратив почуття гідності, допомагав іншим у скруті. Звісно, що таким сміливцям посміхається доля. Павлусь досяг своєї мети: Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари. Павлусь знайшов свою сестру завдяки геройству, відвазі, кмітливості. Навіть Девлет-ґірей визнав: «Добре в тебе серце, хлопче!
Надеюсь, что Буду ждать ответа учителя. надеюсь ты отпишешься потом мне)
Объяснение:
Тема війни для мене - занадто складна, повна недорозумінь, тема, бо я ніколи не зрозумію чому люди ставлять свої особисті інтереси на противовес людському життю. Дуже болісно кожного дня слухати про тисячи смертей та як маленькі діти залишись без батьків, а матері с батьками без синів. Я дуже сподіваюсь, що колись дійсно мир настане на всій нашій планеті. Саме тому хочу закликати Вас до того, що треба поважати думки один одного та будь-який конфлікт вирішувати словами, бо починати треба з малого - з себе.
За то, что к нему дорога
Лежит сквозь пенное море,
Сквозь радости и преграды!
Да здравствуют дикие джунгли,
И радуга в брызгах прибоя,
И крик попугая в чаще!
Но нам не нужны пиастры...
Пиастры, пиастры, пиастры!
А что с ними делать в море?
Не купишь на них ни ветер,
Ни чистые горизонты,
Ни белых стремительных чаек,
Тебя провожающих в поиск,
Ни звонкое золото солнца,
Что блещет в струе за кормою.
Пиастры, пиастры, пиастры!
А что с ними делать в детстве?
Не купишь на них ни сказку,
Ни смех товарища звонкий,
Ни ясную радость утра,
Когда по траве росистой
Сквозь солнечный пух тополиный
Бежишь ты навстречу другу.
Да здравствует остров зелёный,
Лежащий за чёрной бурей,
За синей глубокой тайной,
За искрами южных созвездий!
Да здравствует смех и дорога,
Да здравствует дружба и море!
Да здравствует всё, что не купишь
На чёрное золото Флинта!