Чуйність і турбота (за повістю Григора Тютюнника «Климко»)Повість Григора Тютюнника «Климко» переносить читача у тяжкі часи фашистської окупації України, відкриваючи дещо призабуту сторінку нашої історії. Головний герой твору Климко – це хлопчик, що йде за багато кілометрів про сіль, щоб потім продати її та врятувати від голоду улюблену вчительку з донькою-немовлям і себе з другом.Климко відважно йде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючи інколи фізичне безсилля та хворобу. За віком він був нашим однолітком, тому так боляче відчуваєш серцем усі його страждання, вражаєшся його витримці і недитячій мудрості. А ще, здається, неначе приміряєш на себе ту важку подорож Климка і вчишся у нього рішучості та милосердю .Це милосердя беззахисних дітей війни стало головною темою повісті. Автор розповідає про зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. З цього часу у друзів з’явилося благородне бажання до й, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про Наталю Михайлівну з Олею, стають їх опорою. Саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу, Климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від Німеччини, хоч міг розплатитися за це життям. І ми розуміємо, що справжні люди залишаються людьми навіть в екстремальних ситуаціях, виявляючи співчуття й милосердя до інших.Пізніше ми бачимо Климка під час перебування у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе — всиновити. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. Мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі моїх співвітчизників-українців.Та найважливішим, на мій погляд, є заключний епізод новели — повернення Климка з торбиною солі на станцію, до радянському полоненому і смерть хлопчика. Після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників. Та навіть у цю судну годину Климко постає людиною, що дбає не про себе, а про інших. Забувши про небезпеку, він показує радянському полоненому воїну, куди втікати. Тут і скосила його черга з німецького автомата: «Він уп’явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль…».Перед очима ще довго стоїть ця цівочка солі, а серце заповняє безмежна туга і любов до хлопчика з безкорисливою, милосердною і відчайдушною душею, що жила для добра. Любов до всіх дітей війни, які виявляли таке милосердя, яке й дорослим інколи було не до снаги.
“Таємничі пригоди Сергійка та Митька” План1.) Про Митька та Сергійка2.) Давайте розглянемо декілька випадків.3.) (Випадки).4.) Таємничість у пригодах.5.) Висновки. Митько та Сергійко - це двоє друзів, які перейшлив 6 клас. Мають багато спільних рис характеру: довірливі; боягузливі; дружні. Ще обидва не мали великої охоти до ботаніки та зоології.Давайте розглянемо декілька ввипадків, підтверджують їхні риси характеру.Чому хлопці були довірливими? Вони двоє повірили Васі, що у озері жило чудовисько, хоча це було далеко не так. Митько та Сергійко дуже дружні. Цей факт підтверджують декілька випадків. Перший - це коли Митько лізе у воду до чудовиська, а Сергій його зупинив, переживав за свого друга.Другий - це коли Митько заснув на сторожі, а Сергій накрив його ковдрою. Третій - це коли Митько читав про велетенських ящірок, а Сергійко засинав. Сергійкові наснився поганий сон через почуту розповідь. Ще у ві сні він зойкав, через що Митько і збудив Сергія. Митько запитав чи все нормально та заспокоював його. Чому хлопці були боягузами? Вони двоє були боягузами, бо боялися монстра. Їхні пригоди були таємничі через те, що вони досліджували водяного монстра який живе в озері.А перед тим вони дізналися про цього монстра від Васі, який сказав тримати це в секреті (вони дали клятву що не розкажуть це). Отже ми можемо зробити висновки. Сергій та Митько найкращі друзі, того і вних так багато спільних рис характеру. Як то кажуть: ‘‘З ким поведешся, у того й наберешся,,. А ще вони мали спільну пригоду, яка зблизила їхні відносини.
“Таємничі пригоди Сергійка та Митька” План1.) Про Митька та Сергійка2.) Давайте розглянемо декілька випадків.3.) (Випадки).4.) Таємничість у пригодах.5.) Висновки. Митько та Сергійко - це двоє друзів, які перейшлив 6 клас. Мають багато спільних рис характеру: довірливі; боягузливі; дружні. Ще обидва не мали великої охоти до ботаніки та зоології.Давайте розглянемо декілька ввипадків, підтверджують їхні риси характеру.Чому хлопці були довірливими? Вони двоє повірили Васі, що у озері жило чудовисько, хоча це було далеко не так. Митько та Сергійко дуже дружні. Цей факт підтверджують декілька випадків. Перший - це коли Митько лізе у воду до чудовиська, а Сергій його зупинив, переживав за свого друга.Другий - це коли Митько заснув на сторожі, а Сергій накрив його ковдрою. Третій - це коли Митько читав про велетенських ящірок, а Сергійко засинав. Сергійкові наснився поганий сон через почуту розповідь. Ще у ві сні він зойкав, через що Митько і збудив Сергія. Митько запитав чи все нормально та заспокоював його. Чому хлопці були боягузами? Вони двоє були боягузами, бо боялися монстра. Їхні пригоди були таємничі через те, що вони досліджували водяного монстра який живе в озері.А перед тим вони дізналися про цього монстра від Васі, який сказав тримати це в секреті (вони дали клятву що не розкажуть це). Отже ми можемо зробити висновки. Сергій та Митько найкращі друзі, того і вних так багато спільних рис характеру. Як то кажуть: ‘‘З ким поведешся, у того й наберешся,,. А ще вони мали спільну пригоду, яка зблизила їхні відносини.
