Украинский:
Народився 29 вересня 1845 року в селі Арсенівка поблизу Єлисаветграда в сім'ї керуючого маєтком Карпа Тобілевича.
Закінчив повітове училище, у 14 років вступив на службу писарем. Протягом 23 років був чиновником і тривалий час був секретарем міської поліції в Єлисаветграді, звідки був звільнений і засланий у 1883 році за постачання паспортами революціонерів. У 1880-ті роки грав у трупі М. Л. Кропивницького, з 1883 року став писати драми українською мовою. 1886 року в Херсоні вийшла збірка його драм: «Бондарівна», «Хто винен?» та «Розумний і дурень». У 1887 році було видано його драма «Наймичка» (у Херсоні), у 1892 році — «Мартін Боруля» (надруковано у «Зорі»).
Русский язык
Родился 29 сентября 1845 года в селе Арсеневка вблизи Елисаветграда в семье управляющего имением Карпа Тобилевича.Закончил уездное училище, в 14 лет поступил на службу писцом.
Закончил уездное училище, в 14 лет поступил на службу писцом.В течение 23 лет был чиновником и долгое время состоял секретарём городской полиции в Елисаветграде, откуда был уволен и сослан в 1883 году за снабжение паспортами революционеров.
Закончил уездное училище, в 14 лет поступил на службу писцом.В течение 23 лет был чиновником и долгое время состоял секретарём городской полиции в Елисаветграде, откуда был уволен и сослан в 1883 году за снабжение паспортами революционеров.В 1880-е годы играл в труппе М. Л. Кропивницкого, с 1883 года стал писать драмы на украинском языке. В 1886 году в Херсоне вышел сборник его драм: «Бондарівна», «Хто винен?» и «Розумний і дурень». В 1887 году была издана его драма «Наймичка» (в Херсоне), в 1892 году — «Мартин Боруля» (напечатано в «Зоре»).
Цитатна характеристика Михайлика “Гуси-лебеді летять” може бути доповнена кожним учнем через форму коментарів)
«Я ніколи не був скиглієм, терпляче зносив і батіг, і хлудину, і запотиличники,..»
«Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Коли похолодало і перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався».
«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом»,
«Та є в мене, коли послухати одних, слабкість, а коли повірити іншим — дурість; саме вона й завдає найбільшого клопоту та лиха… І вже тоді мені одні слова сяяли, мов зорі, а інші туманили голову».
1)«хлопець гарний, русявий, чисто підголений; чуб чепурний, уси козацькі, очі веселенькі, як зірочки: на виду рум’яний, моторний, звичайний…»
2) «Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню»
3)«Люблю я тебе, Марусенько, усім серцем моїм, люблю я тебе більш усього на світі. Не сердься на мене, не відворожуйся, не затуляй очиць твоїх білою рученькою, дай її мені сюди, нехай пригорну її до свого серденька, та тоді хоч і вмру, коли тобі невгодна щирая моя любов!»
4)«Пішов у ченці і став уже дияконом Печерського монастиря в Києві»
5)«Він і прийшов немощний та таки себе не оберігав: не слухав нікого, ськав усякої болісті і заморив себе зовсім. Далі чах-чах та от неділь зо дві як і помер»
Характеристика Марусі
1)«Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці — як тернові ягідки, брівоньки — як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте, носочок так собі прямесенький, з горбочком, а губоньки — як цвіточки розцвітають, і меж ними зубоньки — неначе жорнівки, як одна, на ниточці нанизані».
2)«Ця дівчина багата, вона байдужа до розваг і гуляти на свята не ходить, роботяща: добре шиє, пряде, варить і пече»
3)«Ходить на вулицю не любила, а ось із задоволенням до батькам, варила їжу, пряла
4)«Таточку, голубчику, соколику, лебединку! Матінко моя ріднесенька! Утінко моя, перепілочко, голубочко! Не погубляйте свого дитяти; дайте мені, бідненькій, ще на світі пожити! Не розлучайте мене з моїм Василечком».
Характеристика Наума Дрота :
1)«Хоч маленьке свято, а він свічечку у церкві поставить, гроші старцям роздасть»
2)«Щасливе і заможне життя було в нього з Настею. Їх турбувало лише те, що не було дітей, і не знали вони, кому дістанеться їх добро після смерті. А в них було й воликів пар з п’ять, була і шкапа, були й батраки, було чим і панщину відбувати, і у дорогому ходити, була і нивка одна і друга, ще дідівська, а третю він сам вже купив, так було йому чим орудувати»
3) «Життя в сім’ї Наума Дрота проходило в повній згоді, ніколи не було сімейних чвар. Він любив свою дочку, шанував дружину Настю. Наум був вольовий, непохитний у своїх намірах, дотримувався патріархального образу життя. Всі складні питання він вирішував на свій погляд. Дочка і дружина безперечно слухали його. Дружина говорить: «Він мені закон, а не я йому». Маруся каже: «Чи здужала, чи не здужала, а коли батько каже без жартів та трохи чи й не сердитий, то треба устати».
4)Батько Марусі дуже релігійний, тому він і сподівається на «волю божу» «На кого ж ти нас покинула? Узяла всі наші радощі з собою…»
Характеристика Насті Дрот
Настя — працьовита, релігійна, любляча мати, добра і покірна. Вона бажала щастя для Марусі, хотіла видати її заміж за Василя, але залежність від рішень чоловіка змусила покоритись його волі)