Жито, як стіна.
2) Жито таке, що й вуж не пролізе.
3) Усе те пригодиться, що на полі корениться. З гречки й проса – і каша, й паша.
4) Просто боїться, а дощеві кланяється.
5) Як діждемо літа, та нажнемо жита, поставимо в поки, та вдаримо в гопи.
6) Чекайте, ціпи, прийде на вас осінь.
7) Соловейко вдавився ячмінним колоском, а зозуля мандри кою.
8) Летить літо, як крилами.
9) Літом і мале піде, то вробить.
10) Літом сякий-такий бур'янець, а хліба буханець, то й ситий чоловік.
Прислів'я
Дерево міцне корінням, людина — родом і народом.
За рідний край життя віддай. Батьківщина — всім матерям мати.
Учися в народу, бо не перейдеш і броду.
Краще вмерти стоячи, ніж жити на колінах.
Навіть пташка має рідну землю.
Всяка пташка своє гніздо знає.
У своїй хаті й кутки помагають.
Чужа хата гірше ката.
Чужий кожух не гріє.
Дон Доном, а найкраще вдома.
У всякої пташки свої замашки.
Видно птаха по пір'ю.
Видно птаха по польоту.
Всяка пташка свої пісні має.
Кожна птиця знайде свого Гриця.
Де багато пташок, там нема комашок.
Доспівалась пташка до зими, пришилося під стріхою зимувати.
Зав'яз пазурець — і пташці кінець.
Маленька пташка, та гострий дзьобик.
Ліпше пташині голодом у лісі, як при цукрі у багатій стрісі.
Ліпше пташці на зеленій вітці, ніж у пана в золотій клітці.
Не ходи у воду за птицею, а у ліс за рибою.
Нікому сама птаха в руки не вскочить.
Ранні пташки росу п'ють, а пізні слізки ллють.
Рано б пташка запіла, якби киця не з'їла.
Яка пташка, така й пісня.
Як багато птиць, не буде гусениць.
"Усім вона каторжна, усім на світі. Усі її ненавидять! А як вона його любила! Боже, як любила!.. І він зрадив. І він такий, як усі. О, прокляті!"
"Голубчику ти мій, манесенький! Поцілуй мене, — ніхто ще мене не цілував, як мама вмерли..."
Докія з твору "Земля":
"Її висока стать держалася вправді завсіди прямо, мов сосна, по її певній ході й по поставі, трохи штивній, можна її було вмить між іншими відрізнити, однак її гарне колись обличчя постарілося передчасно. Між гостро зарисованими, високо піднятими чорними бровами зарились хмарні зморшки, що не вигладжувалися ніколи, її очі дивилися майже все понурим, зажуреним поглядом, а коло уст зарисувалася глибока лінія болю."
"На неї можна було й дванадцять міхів усадити - се їй зовсім не вадило кидати очима блискавки, гордо заломлювати шию і летіти чи вгору, чи вділ шаленим трапом." "...вона все-таки вміла своєю працьовитістю, своїм розумом і витривалістю, своїм невтомним трудом усе лихо направити і ґаздівство так вести, що дома панував добробут і довгів не було в них майже ніяких."