Кажуть, це три сестри, а мати їхня - мудрість. Три людські цінності, три почуття людського серця. Вони допомагають жити, вони дають радість, дають силу духу у важкі хвилини. Вони рятують, а іноді творять справжні дива.Хто з них старший? Віра? Віра дає надію, а та приводить до любові. Але вони можуть і мінятися місцями. Іноді все починається з любові. Вона породжує надію, а та зміцнюється до віри. Або, навпаки, під час якихось неприємностей раптом затеплиться вогник надії. Розгориться і зміцниться до віри, до віри в найкраще, в успіх. А потім все благополучно вирішиться, і світло любові осяє все навколо.Але у трьох сестер не так багато сил поодинці. Тому, щоб створити щось значне, людина повинна володіти сильною, непохитною вірою. Ще щирою, невмирущої надією. І ще - любити. Безкорисливо, променисто, від чистого серця.Я знаю таку історію - в однієї нашої знайомої донька потрапила в автокатастрофу. Вона довго лежала в реанімації , у неї все було переламане, все в опіках. Лікарі сказали, що вона не виживе, що все лікування - тільки мука. А якщо виживе, то не зможе вести нормальне життя. Але мама вірила в те, що все буде добре, не відходила від неї, піклувалася і молилася, хоча вона нерелігійна жінка. І дівчинку врятували. Дівчинці потім дали інвалідність, але в вона ходить, вчиться, живе, як нормальні люди.Коли три сестри, Віра, Надія та Любов збираються разом, вони здатні творити чудеса, звертати гори. А зібратися вони можуть тільки в душі людини, в людському серці. Так знайдемо там місце для них.
Людині властиво сподіватися на краще. Ми завжди чекаємо це найкраще. На новий рік чекаємо змін і чомусь неодмінно на краще. Швидше за все, тому, що саме надія нам дає можливість мати мрію і підтримувати нашу життєздатність. Без надії, рівно як і без віри, людина не може жити. Вона необхідна йому, як повітря. Якщо розібратися, то ці два поняття – це як напрям шляху до чогось світлого і гідна людина без віри і надії не може жити.
Іван Франко створив чудовий образ Максима Беркута, гарячого патріота, безмежно відданого народові. З Максимом ми знайомимося вже на перших сторінках повісті. Він виявив себе як безстрашний рицар і вольовий начальник. На вихваляння Тугара Вовка, що вабив ведмедя, Максим з властивою йому прямотою сказав, що якби ведмідь тримався купи, то й ціла зграя вовків йому було б нестрашна. Як і батько, Максим бачив незламну силу в єдності людей. Максим гордий своїм простим походженням і зневажливо ставиться до бунтівного боярина. Він розумний, розсудливий, з почуттям власної гідності. Великий гнів і ненависть до зрадників виявив Максим під час збройного зіткнення з монголами. Героїчно бився Максим з ворогами і волів перемогти чи загинути в боротьбі. Та був наказ боярина живим захопити юнака в полон. Молодий Беркут називає Тугара Вовка зрадником, рабом Чингісхана. «Хоч і в путах, а я все вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» — сказав Млксим.Для нього неволя гірша від смерті. Він мучився в кайданах біля рідної догораючої хати, душився димом, «ланцюги тиснуть його, мов залізні, холодні злюки… висисають усю силу з його тіла, всі думки з його мізку». Тугар Вовк пропонує, напівживому хлопцеві перейти на службу до монголів, лише тоді йому буде хороше життя. Палкий патріот своєї землі говорить, що краще вмерти, ніж «рятувати життя зрадою. Для нього рідний край, народ дорожчі від особистого життя. Не про свою долю, а про долю свого краю і народу піклувався Максим.І повернення юнака було великою радістю для всієї громади. Його зустріли як безстрашного воїна-переможця, хороброго захисника, патріота, який понад усе вважав єдність і процвітання народу. В образі Максима Беркута І. Франко втілив свій ідеал справді вільної людини.
Художні засоби. 1. Порівняння. «Мені так любо, любо стало, неначе в Бога» . (Це означає — стало надзвичайно радісно, тепло на душі). 2. Епітети: 1) «приязно молилось» — щиро вірилось, з великою надією. 2) «господнє небо і село» — дуже гарне й любе серцю. 3. Метафори: «Рай палило» — знищило спокій, радість, щастя; «село погоріло» — стало похмурим, непривітним для сироти; «небо голубеє і те почорніло» — втратило яскраві барви. Синонімічна відмінність слів «гріло і пекло» : Гріло — радісно, добре, мило..., пекло — боліло.
