Українські паралімпійці вертаються з Ріо-де-Жанейро.
На даний момент в аеропорту "Бориспіль", куди прилетіли спортсмени, знаходяться близько ста людей.
Люди зустрічають спортсменів криками "Слава Україні!". В руках вони тримають квіти, повітряні кулі та плакати з написами: "Ви найкращі", "Ваша перемога - гордість України".
Волонтер Олексій Мочанов раніше на сторінці в Facebook повідомив, що паралімпійці прилітають декількома рейсами, після чого їх збирають разом і організовано перевозять для урочистої церемонії зустрічі в термінал F, де все відбудеться о 01:25.
Українські паралімпійці завоювали 117 (41-37-39) медалей на Паралімпійських іграх 2016 року в Ріо-де-Жанейро. У загальнокомандному заліку збірна України посіла третє місце.
Він іде дорогами війни, сповненими небезпек, перемагаючи в собі страх, перемагаючиінколи фізичне безсилля та хворобу. За віком він був нашим одноліткомАвтор розповідає про зустріч на базарі Климка та Зульфата зі своєю вчителькою, яка з малою дитиною опинилася в безвиході. З цього часу у друзів з'явилося благородне бажання до й, і вони беруть на свої слабкі плечі усі турботи про Наталю Михайлівну з Олею, стають їх опорою. Саме опікуючись їх життям у першу чергу, вирушає юний герой новели Климко у далеку дорогу. На ній Климко з шевцем рятує під час облоги на базарі незнайому дівчину від Німеччини, хоч міг поплатитися за це життям. Біда зближує, згуртовує людей, виявляє глибини людської душі: доброту, порядність одних і жорстокість та підлість інших.
Пізніше ми бачимо Климка під час перебування у тітки Марини, яка виходжувала його в гарячці і хотіла навіть залишити в себе - всиновити. Але хлопчик, хоч йому і подобалося у доброї жінки, не погодився, бо відчував відповідальність за життя дорогих йому людей. Мені здається, що у цьому епізоді дуже виразно показується доброта і самовідданість людської душі .Після небезпечної дороги, після важких випробувань, сповнений радістю, повертався назад Климко з дорогоцінною сіллю. І тут підстерегла хлопчика невблаганна смерть, як підстерігала вона на тих воєнних дорогах багатьох його ровесників.Тут і скосила його черга з німецького автомата: "Він уп'явся пальцями в діжурку на грудях, тихо ойкнув і впав. А з пробитого мішка тоненькою цівкою потекла на дорогу сіль..." Ця повість страшна своєю правдою про війну і красивою правдою про благородних людей.