Айвенго - лицар, якого батько на ім"я Седрик вигнав з рідного дому та позбавив спадщини.
На початку роману він повертається з хрестового походу і потрапляє на лицарський турнір. Тут вже є беззаперечний переможець - лицар ордену храмовників Бріан де Буагільбер. Айвенго з закритим обличчям та з щитом, на якому написано "позбавлений спадщини", виходить битися с Буагільбером. Він здобуває перемогу і за правом переможця вибирає королеву краси та любові. Це леді Ровена. Другого дня турнір продовжується, і Айвенго перемагає знову. Леді Ровена покладає на його голову вінець переможця, але у цей момент Айвенго падає, скривавлений, а з його голови спадає шолом, і всі пізнають його.
Трохи згодом на Седріка нападають розбійники на чолі з Буальгібером та беруть його в полон. З"являється Чорний лицар і рятує полонених. При цьому гине наречений леді Ровени.
Чорний лицар - це король Річард Перший. Роман закінчується тим, що Айвенго та Ровена одружуються.
Старий козак Тарас Бульба та його сини Остап та Андрій приїжджають на Січ. Козацьке військо нападає на місто Дубно і бере його в облогу. У місті живе чудова полячка, у яку закоханий Андрій. Він проникає до обложеного міста, щоб захистити кохану. Поляки, серед яких Андрій, виходять із міста та вступають у битву з козаками. Тарас убиває Андрія за зраду. Поляки отримують військове підкріплення та перемагають козаків. Остапа беруть у полон, а потім страчують поляки. Тараса поранено, його товариші відвозять на Січ. Полк Тараса Бульби йде у новий похід проти поляків. Віроломно поляки розбивають козаків, хапають Тараса і страчують його.
Що таке щастя? Мабуть, ніхто не зможе пояснити унікальне явище. Адже інколи людина навіть не знає, що їй потрібно для цього. Щира любов, віддані друзі, родина за великим столом чи ще щось? Оте «щось» ми постійно намагаємось осягнути, відшукати серед полиць життя, збагнути всі своїм єством. Лише тоді здається прийде щастя. Та потрібно просто збагнути одну істину: « Якщо хочеш бути щасливим – ти просто можеш ним бути».
На мою думку, щастя – це заповітна мрія, яка є у кожної людини. Коли вона хоче поїхати у подорож, побувати у незвичайній країні, і її мрія здійсниться, вона стане щасливою. Але на цьому щастя не скінчиться. Воно безкінечне. Адже за однією мрією прийде інша. Бо саме мрія є складовою сенсу нашого життя.
Незвичним і досить дивним є уявлення про щастя в оповіданні Олекси Стороженка «Скарб». Люди вважають щасливим того, хто все життя пролежав на печі, встаючи лише, щоб піднести до рота ложку запашного обіду, який готувала працьовита мати, а згодом любляча дружина. Саме заздрість у людей до життя головного героя Павлуся створила хибну думку про щасливу людину. Якби монети не сипалися до хати через вікно, якби не знайшлися люди, котрі піклувалися про нього не з корисливою метою, Павлусь навряд чи вважав себе щасливою людиною. Власне кажуче, він нею і не був. Адже випадкове щастя не можна назвати справжнім.
Та інколи люди не розуміють, що щастя полягає не в статках, нажитих нечесним шляхом, а в гарних моментах життя. Інколи досить вкласти щиру любов у букет ромашок, а не подарувати одну троянду, хоч якою красивою вона не була б. Тому кожна людина є творцем свого щастя. Адже лише вона сама здатна відтворити власну мрію і стати щасливою!
« Що таке щастя?» - спитаєте ви.
Це сонце і небо, поля і луги.
Це пташка в польоті й мурашка в траві,
Це все, що в нас є на прекрасній Землі!
Це водні простори: річки і моря,
У небі найперша яскрава зоря.
Це верби зелені, що стоять над річками
І грайливі хмарки, що летять над полями.
Це віддані друзі й родина твоя,
Це посмішка мами і сміх немовля.
Це мрія, що в нашому серці живе
І час, що як річка неспинно пливе.
« Що таке щастя?» - спитаєте ви.
Не кожен спроможен відповісти.
Та потрібно просто вірити в диво.
Мрій! Люби! Живи! І станеш щасливим!