Кажуть, що кожна дитина талановита. Чому ж тоді в історії України немає нікого подібного до природознавця Вернадського чи кардіохірурга Миколи Амосова, співака-філософа Бориса Гмирі чи художниці від народу Катерини Білокур? Чому ніхто не досяг генія Тараса Шевченка?
Зрозуміти природу людини, перевтілення дитячого яскравого світу на сірий, буденний і нецікавий змогла поетеса Ліна Костенко.
Вона зберегла у своєму серці незаплямовану душу дитини, що й до Ліні Костенко стати талановитою особистістю.
Дівчинка Анна з її вірша "Кольорові миші" дуже схожа на саму поетесу, яка дарує чарівний яскравий світ своїм читачам.
Чому ж десятирічна "підсудна Анна стала перед судом"? Чим вона завинила перед сусідом і всім світом? Поетеса подає у вірші "претензії" сусіда до дівчинки, які стосуються виховання його дітей:
Вони були нормальні і здорові, а ця чаклунка збила їх з пуття, і Вночі їм сняться миші кольорові. Од тих мишей немає нам життя.
Сусіда дівчинки обдурює, що в звичайному осінньому листі можна бачити щось інше, ніж саме листя! В цьому і полягає вся "моральна школа" дівчинки!
Ліна Костенко в образі "сірого сусіда", який хоче бачити все за стандартом, показує обмежених людей, що живуть лише матеріальними інтересами, не бачать красу навколишнього світу. Таких можна назвати моральними дальтоніками. Ця алегорія проходить через весь текст вірша. Сама поетеса неодноразово зустрічалася з подібними "сірим и сусідами" "від літератури", тому досить тривалий час вірші Л. Костенко не потрапляли до друку: "сірі сусіди" виявились не тільки "сірими", а ще й агресивними. Все, яку вірші: "Чаклунок ми караєм по закону".
Крім філософського сюжету вірша вражає мова поетеси: яскрава, соковита. Якщо героїня Ліни Костенко вгледіла в осінньому листі подобу кольорових мишей, то поетеса в осі н ньому сон ці бачить "яблуко недоквас", яке стояло "в голих кленах у вікні". Як точно за кольором, формою, емоційним станом героїні і читачів!
Поетеса поділяє світ на кольоровий, що асоціюється з неповторністю, з яскравими особливостями, як дівчинка Анна, і сірий та чорний, що несуть з собою обмеженість, агресію, зло.
І хоч "суддя в судейській чорній мантії" виносить вирок всьому кольоровому світові; Ліна Костенко закликає читача до оптимізму:
І раптом нявкнув кольоровий кіт. Залив чорнилом вирок на папері.
Поспішаймо жити, ставаймо дорослими, мої однокласники! Але давайте не загубимо кольорового світу дитинства!
Про Батьківщину та патріотизм. Про рідну мову, українську пісню Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя. СенекаМила нам добра звістка про наш край: вітчизни і дим для нас солодкий. Г. ДержавінТой, хто не любить своєї країни, нічого любити не може. Д. БайронХто не належить вітчизні своїй, той не належить і людству. В. БєлінськийУсвідомлена любов до свого народу не поєднується з ненавистю до інших. Д. ЛихачевБагато хто схильний плутати два поняття: «вітчизна» і «ваше превосходительство». М. Салтиков-ЩедрінДля нас дорогі батьки, дорогі діти, близькі, родичі; але всі уявлення про любов до чого-небудь поєднані в одному слові «вітчизна». ЦицеронЗабудеш рідний край — твоє всохне коріння. П. ТичинаПатріотизм — це не любов до ідеї, а любов до вітчизни. В. РаспутінТой, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом. Ч. АйтматовДе немає свободи, там немає і вітчизни. П. ГольбахЗадля батьківщини треба жертвувати навіть славою. Латинське прислів’яХто батьківщині добре слугує — вельможних предків не потребує. Французьке прислів’яВ дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина. Л. КостенкоВ своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. Т. ШевченкоВітчизна — ось і альфа, і омега! Д. ПавличкоВітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна. І. СвітличнийДзвін шабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя Україна. В. СосюраІ дим батьківщини солодкий. ОвідійКожному мила своя сторона. Г. СковородаЛюбіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її вічно живу і нову і мову її солов’їну. В. СосюраМожеш вибирати друзів і дружину, Вибрати не можна тільки Батьківщину. В. Симоненко
Чому Біблія є популярною та дуже відомою книгою у світі? Мабуть тому, що Біблія – не лише книга релігії християн, а й книга, яка є скарбницею мудрості видатних людей світу. Це особлива книга, що навчає духовності, гармонії та мудрості. Вона навчає життєвих істин простими, доступними для кожного словами. Біблія дуже різноманітна, адже містить у собі велику кількість жанрів: притчі, пісні, щоденники, пророцтва тощо. Окрім цього, її писав не один автор, а велика кількість авторів, що робить книгу цікавішою. Саме цими факторами зумовлена популярність Біблії у світі.
Кажуть, що кожна дитина талановита. Чому ж тоді в історії України немає нікого подібного до природознавця Вернадського чи кардіохірурга Миколи Амосова, співака-філософа Бориса Гмирі чи художниці від народу Катерини Білокур? Чому ніхто не досяг генія Тараса Шевченка?
Зрозуміти природу людини, перевтілення дитячого яскравого світу на сірий, буденний і нецікавий змогла поетеса Ліна Костенко.
Вона зберегла у своєму серці незаплямовану душу дитини, що й до Ліні Костенко стати талановитою особистістю.
Дівчинка Анна з її вірша "Кольорові миші" дуже схожа на саму поетесу, яка дарує чарівний яскравий світ своїм читачам.
Чому ж десятирічна "підсудна Анна стала перед судом"? Чим вона завинила перед сусідом і всім світом? Поетеса подає у вірші "претензії" сусіда до дівчинки, які стосуються виховання його дітей:
Вони були нормальні і здорові, а ця чаклунка збила їх з пуття, і Вночі їм сняться миші кольорові. Од тих мишей немає нам життя.
Сусіда дівчинки обдурює, що в звичайному осінньому листі можна бачити щось інше, ніж саме листя! В цьому і полягає вся "моральна школа" дівчинки!
Ліна Костенко в образі "сірого сусіда", який хоче бачити все за стандартом, показує обмежених людей, що живуть лише матеріальними інтересами, не бачать красу навколишнього світу. Таких можна назвати моральними дальтоніками. Ця алегорія проходить через весь текст вірша. Сама поетеса неодноразово зустрічалася з подібними "сірим и сусідами" "від літератури", тому досить тривалий час вірші Л. Костенко не потрапляли до друку: "сірі сусіди" виявились не тільки "сірими", а ще й агресивними. Все, яку вірші: "Чаклунок ми караєм по закону".
Крім філософського сюжету вірша вражає мова поетеси: яскрава, соковита. Якщо героїня Ліни Костенко вгледіла в осінньому листі подобу кольорових мишей, то поетеса в осі н ньому сон ці бачить "яблуко недоквас", яке стояло "в голих кленах у вікні". Як точно за кольором, формою, емоційним станом героїні і читачів!
Поетеса поділяє світ на кольоровий, що асоціюється з неповторністю, з яскравими особливостями, як дівчинка Анна, і сірий та чорний, що несуть з собою обмеженість, агресію, зло.
І хоч "суддя в судейській чорній мантії" виносить вирок всьому кольоровому світові; Ліна Костенко закликає читача до оптимізму:
І раптом нявкнув кольоровий кіт. Залив чорнилом вирок на папері.
Поспішаймо жити, ставаймо дорослими, мої однокласники! Але давайте не загубимо кольорового світу дитинства!